Активне слухання — метод, який дозволяє поглибити контакт між людьми, знизити ризики виникнення конфлікту та створити атмосферу взаєморозуміння і душевної теплоти. Дуже часто саме цього і не вистачає у взаєминах між людьми.
Термін “активне слухання” ввела психолог Юлія Гіппенрейтер. У своїй праці вона виклала покрокову інструкцію, як оволодіти даною навичкою, дала відповіді на найбільш поширені запитання та навела багато життєвих прикладів, які ілюструють, наскільки ефективним є даний метод.
ПРИКЛАДИ СИТУАЦІЙ:
– Мама сидить в парку на лавці, до неї підбігає дитина вся в сльозах: “Він забрав мою машинку!”.
– Дитина повертається зі школи, кидає на підлогу портфель, а на запитання «Що трапилося?» – відповідає: “Я туди більше не піду!”.
– Дитина збирається гуляти. Мама нагадує, що треба одягнутися тепліше, а у відповідь чує: “Я не хочу одягати цю жахливу шапку”.
ЩО ОБ’ЄДНУЄ УСІ ЦІ СИТУАЦІЇ?
У всіх ситуаціях ми маємо справу з негативними емоціями. Це образа, розчарування, злість, страх, відчуття дисфкомфорту.
ЯК ВАРТО РЕАГУВАТИ?
Найголовніше – дайте дитині побачити, що ви РОЗУМІЄТЕ її переживання, ЗНАЄТЕ їх, ПРИЙМАЄТЕ та ПОВНІСТЮ РОЗДІЛЯЄТЕ.
Яким чином це зробити? У стверджувальній формі озвучте дитині її ж відчуття. “Поверніть” їй в розмові те, що дитина розповіла, додаючи свій “висновок”.
Щоб було зрозуміліше, ЗНОВУ ЗВЕРНІМОСЯ ДО ПРИКЛАДІВ:
– “Він забрав мою машинку!”.
Зазвичай батьки відповідають, щось таке: «Ну нічого, пограється і віддасть» чи «Не будь жаднюгою, потрібно ділитися». У цих випадках ви показуєте, що займаєте іншу позицію, залишаючи дитину віч-на-віч зі своїми негативними емоціями. Варто сказати щось на кшталт “Він забрав твою машинку і ти дуже засмучений та сердишся”.
Тут застосовується “метод відлуння” (повторюємо те, на що дитина поскаржилася) та констатуються емоції, які виникли. Таким чином ви налаштовуєтеся на одну хвилю з дитиною і викликаєте довіру.
– “Я туди (у школу, у садок) більше не піду!”.
Треба відповідати так: “Ти більше не хочеш йти до школи, тому що тобі там некомфортно”.
– “Я не хочу одягати цю жахливу шапку!”.
Треба відповідати так: “Ти не хочеш одягати шапку, тому що тобі вона не подобається”.
Звучить, на перший погляд, дивно. Проте, таким чином ви демонструєте, що приймаєте емоції дитини та повертаєтеся до неї обличчям.
НЕ ТРЕБА ЗАПИТАНЬ!
Розмовляючи із засмученою дитиною, не запитуйте у неї, що трапилося, а відповідайте у стверджувальній формі.
Наприклад, дитина скаржиться: “Більше не хочу дружити з Оксанкою (Петриком, Ларискою)!”.
Замість звичного для нас “А чому?” або “А що трапилося?”, треба відповісти так: “Ти на неї (нього) ображена(ний)!”.
ЗУПИНІТЬСЯ
Після того, як прозвучала ваша репліка, – зупиніться. Не потрібно висловлювати власні думки та зауваження. Тепер – черга дитини. Дайте їй можливість налаштуватися, адже коли вона зрозуміє, що ви на її хвилі, то розповість про власні переживання сама. Не підганяйте дитину з відповідями. Якщо вона дивиться вбік, відводить очі, продовжте паузу – у цей час “всередині дитини” відбувається справжня робота з осмислення власних емоцій.
ЯКЩО ВИ “НЕ ВГАДАЛИ” З ВІДПОВІДДЮ
Буває, що ми не зовсім правильно зрозуміли емоції дитини. Не варто надто хвилюватися, дитина сама вас виправить у своїх подальших відповідях.
ЩО ЩЕ ВАРТО ЗНАТИ?
1 Спілкуючись з дитиною, поверніться до неї обличчям.
2 Важливо, щоб її і ваші очі знаходилися на одному рівні. Якщо дитина маленька, присядьте біля неї, візьміть її на руки або на коліна.
3 Не варто говорити з дитиною, готуючи обід, клацаючи пультом чи лежачи на дивані. Дитина дуже чітко “читає” ваші сигнали та розпізнає, ви робите це щиро, чи “між іншим”, чи “для годиться”.
4 Інколи “віддзеркалювати” відповіді дитини варто не слово в слово, щоб вона не сприйняла ваші слова як передражнювання.
ЯКИХ РЕЗУЛЬТАТІВ МОЖНА ДОСЯГТИ ЗА ДОПОМОГОЮ АКТИВНОГО СЛУХАННЯ?
По-перше, послаблення негативних почуттів дитини. Не дарма у народі кажуть, що “розділене горе зменшується, а розділена радість навпаки – зростає”.
По-друге, дитина більше розкривається перед дорослим, адже її готові слухати і чути
По-третє, дитина вчиться сама аналізувати власні переживання і в майбутньому їй буде легше з ними впоратися
Нарешті, дитина з часом і сама стає більш уважною до дорослих, підсвідомо переймаючи той же метод.
Читайте також: КОЛИ НЕ ВАРТО ВІДДАВАТИ ДИТИНУ ДО ДИТЯЧОГО САДКА
