Звичка бути бідним: чому українці задовольняються соціальною допомогою

В Україні надзвичайно багато різноманітних соціальних виплат та пільг. Майже третина коштів з державного бюджету йде на допомогу тим, хто її потребує. Втім, соціально орієнтована державна політика замість реальної допомоги лише культивує бідність серед населення.

ФАКТ. У 2018 році на допомогу сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам було виділено близько 59,9 млрд гривень. Понад 70 млрд гривень держава виділила на субсидії. Ще 139 млрд гривень з держбюджету піде на покриття дефіциту Пенсійного фонду. До цього треба ще додати виплати по безробіттю, допомогу при народженні дитини, різноманітні пільги, та отримаємо державу, третина коштів якої йде на соціальний захист населення.

ОБОВ’ЯЗКИ ДЕРЖАВИ. Якщо дивитися правді в очі, державна допомога супроводжує українців від народження й до самої старості. При народженні дитини батьки отримують грошову допомогу. Потім виплати отримує студент у вигляді стипендії. Якщо втратив роботу – ось тобі виплати по безробіттю. Не забуваймо про соціальну підтримку, яку надає держава сім’ям з маленьким доходом та українцям, які не можуть самостійно оплатити комунальні послуги.

“Виплати мізерні!” – скажете ви. Так, дійсно, державна допомога переважно невелика, але на більше просто не вистачить ресурсів. Соціальна держава може допомагати бідним громадянам триматися на рівні прожиткового мінімуму, однак зробити їх багатими держава не може.

ЗВИЧКА БУТИ БІДНИМИ. У 2017 році близько 300 тисяч малозабезпечених сімей отримували допомогу від держави. У 2018 році таку допомогу будуть отримувати вже понад 340 тисяч сімей. При цьому розмір допомоги буде збільшений.

За законом допомогу від держави можуть отримувати люди, які працюють, навчаються або ж шукають роботу, знаходячись на обліку в службі зайнятості. Насправді ж, соціальну допомогу можуть призначити навіть непрацюючим членам родини, якщо, наприклад, родина багатодітна. Таким сім’ям зазвичай надається і субсидія на оплату ЖКП. Близько третини так і живуть, не поспішаючи шукати роботу. Більш того, деякі люди свідомо знаходять привід для того, щоб офіційно не працювати і отримувати допомогу. Наприклад, доглядаючи за дитиною або літнім родичем.

Читайте також: ЧОМУ МАТЕРІАЛЬНА НЕРІВНІСТЬ – ЦЕ ДОБРЕ? ЯК ПРАЦЮЄ ЕКОНОМІКА?

НАВІЩО ПРАЦЮВАТИ? Ще один вид соціальної допомоги, який розслаблює українців, – виплати по безробіттю. Деякі українці, втративши роботу, вважають вигіднішим отримувати допомогу, ніж шукати нову роботу. Співробітники центрів зайнятості запевняють, що робота є завжди. Але є такі, що вважають, що працювати не обов’язково, якщо і так отримуєш гроші…

Зазначимо, що в багатьох країнах існує подібна ситуація, однак є різноманітні способи, які дозволяють відсіяти професійних утриманців. Наприклад, у США допомогу малозабезпеченим можна отримувати не більше п’яти років за все життя. Найбіднішим видають продуктові талони. У Британії допомога призначається лише працюючим людям, які мають низький дохід. У Литві отримувачів допомоги мають право залучати до громадських робіт. В Україні таке теж є, але за відмову від роботи не передбачено ніяких наслідків.

ЯКИЙ НАРОД, ТАКА І КРАЇНА. Соціальна підтримка в Україні не стимулює українців до боротьби та покращення життєвих обставин. Навпаки, вона дає можливість обирати найлегший шлях. Безумовно, небажання українців “включатися в економіку” та платити податки пов’язане з низьким рівнем життя, однак країна, в якій близько 50% економіки знаходиться в тіні, ніколи не стане заможною. Доки українці будуть приховувати свої доходи, ухилятися від податків та зловживати соціальною допомогою, країна не зміниться.

“Починати треба з олігархів”, – скажете ви. Ні! Починати потрібно з людей. Сьогодні народ закриває очі на корупцію лише тому, що сам порушує закон. Якщо зміниться ставлення до власної держави та своїх обов’язків, зміняться і вимоги до влади.

ЧАС ДІЯТИ. Відома письменниця Джоан Роулінг в одному з інтерв’ю зазначила, що у важкі часи, коли вона на півроку залишилася одна з донькою та жила на соціальні виплати, для себе вирішила, що жити на допомогу вона не буде: «Це самий згубний спосіб життя, який тільки може бути. Потрібно бути повним ідіотом, щоб припустити, що хтось добровільно погодиться жити на державну допомогу. У мене була освіта і деякі навички, і я знала, що в цілому мої перспективи не такі вже й погані»,- розповіла письменниця.

Навіть високі європейські соціальні виплати не змусили жінку скласти руки, а лише дали час для роздумів. Українська політика соцзахисту потребує негайного реформування. Громадян, які ще залишилися в країні, необхідно витягувати зі стану неробства, оскільки з вакансіями найближчим часом проблем не буде.

Читайте також: БОЖІ ВИПЛАТИ: ЯК СВЯЩЕНИКИ ОТРИМУЮТЬ ПЕНСІЮ

Поделиться

Читайте на ETCETERA

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами