Життя і смерть українського Ганнібала Лектера

Життя і смерть українського Ганнібала Лектера

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті ХРОНОГРАФ на сайті EtCetera ми говоримо про тих людей, події та явища в історії України, про яких вам навряд чи розповідали в школі чи вузі.

Вважається, що першим запротокольованим серійним убивцею в історії був легендарний Джек Потрошитель. Насправді, це, звичайно, не так. Вже давня та середньовічна історія знала чимало персонажів, чия пристрасть до нанесення шкоди собі подібним змушувала задуматися – а чи люди вони взагалі? Це й маршал Франції Жиль де Ре, що став прообразом казкового лиходія Синьої Бороди. І угорська графиня Єлизавета Баторі, яка нібито приймала ванни з крові невинних дівчат, щоб зберегти  молодість, яка марніла. І валаський князь Влад Цепеш, чия біографія надихнула Брема Стокера на створення безсмертного образу Дракули. Був подібний персонаж і у вітчизняній історії. Причому, якщо на рахунок де Ре, Баторі і Цепеша історики досі сперечаються, чи дійсно їхні злочини мали місце, чи їх обмовили недоброзичливці, то з їх українським «колегою» все досить однозначно. Власне, він і сам не заперечував своїх злодіянь. Втім, про все по порядку.

22 грудня 1740 року в гетьманській столиці – місті Глухові, на виїзді убік Києва, при великому скупченні міських обивателів, посадили на кіл якогось Павла Шульженка на прізвисько Мацапура. Перед стратою йому відрубали пальці на руках і ногах, а також відрізали ніс і вуха. Згідно з вироком Генерального військового суду Війська Запорозького, Шульженка так жорстоко покарали за (цитую) «яденіє людського м’яса, чого і нечестиві варвари не чинять».

У 1927 році документи цього вироку відшукав у Харківському центральному історичному архіві український історик Микола Горбань (на фото). Вивчивши слідчу справу, він опублікував нарис під назвою «Розбійник Мацапура», завдяки якому ми й дізналися про цю страшну історію.

Поставши перед судом, Павло Шульженко зовсім не соромився і досить докладно розповів про своє життя. Майбутній Мацапура рано залишився без батька, кілька років жив у дядька, потім служив наймитом у заможних сусідів, навіть одружився. Загалом, цілком буденна доля для того часу. Все пішло шкереберть після того, як Павло разом з товаришем обікрали двір місцевого дрібного чиновника. Товариш похвалився своїй знайомій, а та доповіла куди слід.

Шульженко відбувся доволі легким покаранням – кілька днів під арештом і побиття батогами. Але наслідки виявилися набагато сумнішими – про хлопця пішла погана слава, і на роботу його більше ніхто не хотів брати. Життя покотилося як з гори. Шульженко познайомився з декількома сумнівними особистостями і разом з ними почав їздити по селах, грабувати комори і красти коней. Украдене добро подільники збували  шинкарці на ім’я Дудниха, коней продавали на ярмарках, а гроші пропивали. Тоді якраз Павло Шульженко і перетворився на розбійника Мацапуру.

Злочини банди ставали все більш зухвалими. Вони не зупинялися перед тортурами і навіть вбивствами. Мацапура двічі опинявся у в’язниці, але обидва рази ненадовго. Дивно, але одного разу йому навіть запропонували послужити закону і попрацювати міським катом. Це, до речі, була цілком звичайна практика тих часів – призначати вчорашніх злочинців «служителями правосуддя». Шульженко погодився і, судячи з усього, виконував свої нові обов’язки не без задоволення. Але вже через кілька місяців робота ката йому набридла. Він втік і знову взявся за старе.

Зрештою, Мацапура зібрав цілу банду з шістнадцяти осіб. Розбійники угніздилися на кургані Телепень – зараз це Яготинський район Київської області. Розбійники нападали на проїжджих купців, грабували їх і вбивали. З навколишніх сіл викрадали жінок, яких ґвалтували всієї бандою, а потім теж вбивали – щоб не залишати свідків. Але й це було не найстрашніше. Одного разу в лапи бандитів потрапила вагітна селянка. Один з учасників банди – колишній запорожець Іван Таран – розрізав мертвій жінці живіт, дістав плід і провів над ним нудотний ритуал ворожіння. Після цього людські останки засмажили і з’їли. Щоправда, семеро розбійників брати участь у цьому відмовилися.

Після цього учасники банди Мацапури з’їли ще одну свою жертву. Що це було – гранична ступінь деградації, психічна хвороба? Історики вважають, що ні. На суді бандити запевняли, що їли людське м’ясо, «щоб сміливими бути до розбою». Ймовірно, мова йде про пережитки первісної магії, які збереглися з найдавніших часів. Ці жахливі ритуали добре описані в етнографічній літературі. Симптоматично, що ініціатором звірств був Іван Таран, якого Микола Горбань називає «характерником», тобто чаклуном. До речі, віра в людоїдську магію була такою сильною, що, навіть сидячи у в’язниці, Мацапура і його подільники продовжували вірити, ніби «тому спіймані, що не схопили серця» своєї останньої жертви.

Як це часто буває з закоренілими злочинцями, Павло Шульженко попався на дрібниці. Його піймав керуючий одного з місцевих хазяїв в околицях Телепня після декількох дрібних крадіжок. Пізніше заарештували ще трьох учасників банди Мацапури.

Діяння розбійників настільки шокували тодішнє суспільство і навіть суддів, які бачили усяке, що було вирішено стратити Шульженка не в полковому місті, як належало за законом, а в столиці. До речі, він став останньою людиною в Україні, страченою за допомогою кола. А страшні історії про злочини розбійника Мацапури ходили по селах і містах ще на початку XIX століття.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera.

Читайте і слухайте також: ХРОНОГРАФ. НАЙГУЧНІШІ ПОГРАБУВАННЯ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Читайте на ETCETERA

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами