Життя без електрики і свят: хто такі українські кашкетники?

Планшети та комп’ютери, а також телевізор для них – великий гріх. Вони не зустрічають Новий рік і не святкують свій день народження. Живуть без електрики. Це про українців, які проживають на Тернопільщині. Їх називають «кашкетниками», або «українськими амішами». Як і представники цього релігійного руху в усьому світі, українські аміші-кашкетники не користуються благами цивілізації: газом, електрикою і автомобілями. Вони не влаштовують свят і не укладають шлюбів з іновірцями. Хто вони і чому вибрали собі таке життя?

ФАКТ. Самобутня релігійна громада п’ятидесятницького походження існує в деяких Наддністрянських селах Івано-Франківської та Тернопільської областей. Її члени прагнуть жити згідно з Новим Заповітом і відокремитися від зовнішнього світу. Як правило, вони відмовляються від сучасних технічних засобів: електрики, водопроводу, центрального опалення, газопостачання, телефонів і автомобілів, а їздять на возах, запряжених кіньми. Їм забороняється служити в армії, фотографуватися, водити автомобілі, мати комп’ютери, телевізори, радіоприймачі, носити годинник і обручки. Шлюби кашкетники укладають тільки зі своїми одновірцями.

Крім благ цивілізації, віра кашкетників забороняє їм брати участь у виборах і отримувати допомогу від держави.

ЧОМУ «КАШКЕТНИКИ»? Жителі навколишніх сіл називають їх «кашкетниками» через те, що чоловіки громади з дитинства носять кашкети – «кашкет». У той же час аміші-кашкетники не носять одяг з короткими рукавами, а жінки не носять штанів, тільки довгі спідниці.

ІСТОРІЯ І ПРОРОК. Ця специфічна релігійна течія виникла в Наддністрянська селах на початку 1920-х років, коли в село Рублин біля Золотого Потоку повернувся з російського полону місцевий житель на прізвище Франко. Прийнявши п’ятидесятницьку течію християнства, він почав проповідувати її у навколишніх селах.

У радянських документах перші згадки про кашкетників з’являються в кінці 1950-х – початку 1960-х років. Саме на цей час припадає формування нової течії на чолі з «пророком» Іваном Деркачем. Він закликав протистояти електрифікації, радіо, телебаченню і взагалі міській культурі. З тих пір місцеві п’ятидесятники діляться на «темних», що послідували за Деркачем і відкинули електрику та інші світські блага, і «світлих» – які всім цим користуються.

ПЛОДІТЕСЯ І РОЗМНОЖАЙТЕСЯ. Практично всі сім’ї кашкетників – багатодітні. Тому в селі щороку зростає народжуваність. На сотню новонароджених припадає лише 30-40 смертей серед місцевих жителів.

Іван Деркач підкреслював важливість біблійних заповідей «плодітеся і розмножайтеся» і «жінка рятується народженням дітей». У самого пророка було 16 дітей. Зараз у сім’ях по 10-20 дітей. Відповідно, ніхто з жінок у кашкетників не працює: досягнувши повноліття і вийшовши заміж, вони народжують мало не щороку, повністю присвячуючи себе домашньому господарству та вихованню дітей.

Що стосується навчання, то сім’ї заохочують дітей до шкільної освіти, але тільки до дев’ятого класу.

НЕ ДЛЯ ДЕРЖАВИ. До недавнього часу, принципово відгороджуючись від світу і від держави, кашкетники навіть не брали державної допомоги на дітей. Мотивація була проста: «Ми дітей народжуємо не для держави і не заради грошей». Але останнім часом, особливо після смерті «пророка» (сталося це відносно недавно – у 2009 році) і посилення економічної кризи, багато хто з віруючих змінили свою позицію.

ХАТА БЕЗ ВИГОД. Кашкетники намагаються триматися разом і селяться тільки в тих селах, де вже є спільноти одновірців. Були випадки, коли сім’я хотіла купити будинок в сусідньому селі, але їй говорили: «Або ви в громаді в одному з «наших» сіл, або – виходьте з громади». Тому будинки кашкетникам доводиться купувати в «рідних» околицях або ділити батьківські садиби.

Якщо будинок придбаний у «світських» людей, то його відразу переробляють відповідно до вимог віри на старовинний лад: відрізають електрику і газ, знімають металопластикові вікна і встановлюють дерев’яні, зривають дерев’яну підлогу і роблять глинобитну.

ПІД НАТИСКОМ ПРОГРЕСУ. Чоловіки-кашкетники – відмінні будівельники-каменярі. І саме потреба заробляти і годувати свої великі сім’ї змушує їх в останні роки дещо коригувати погляди на технічний прогрес, адже на роботі їм не обійтися без різноманітного електроінструменту. З’явилися у кашкетників і мобільні телефони, правда, заряджати їх вони ходять до знайомих в електрифіковані села.

Культура кашкетників тримається вже тільки на старожилах. Молодь ще носить хустки і кепки, але не бачить сенсу відмовлятися від благ цивілізації.

Читайте також: ПЕРУН В ЕПОХУ СМАРТФОНІВ: ЯК ЖИВУТЬ І В ЩО ВІРЯТЬ УКРАЇНСЬКІ ЯЗИЧНИКИ?

Поделиться

Читайте на ETCETERA

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами