Чому в Україні будуть закриватися сільські школи?

Опорні школи продовжують бути приводом для численних дискусій і спекуляцій. EtCetera дізнавався, хто, навіщо і яким чином їх створює, як це відбивається на навчальному процесі.

ХТО СТВОРЮЄ? Необхідність створення опорної школи визначає місцева община або територіальна громада (вони поки в меншості, але саме на них Міносвіти покладає великі надії). При цьому община або громада орієнтується не тільки на сам факт наповнення тієї чи іншої сільської школи, а й на можливість організації максимально комфортного для всіх альтернативного варіанту.

НАВІЩО? Відповідь очевидна – наповнюваність деяких сільських шкіл дуже низька. Це означає, що витрати на утримання приміщень та навчання дітей занадто високі (адже фінансуються вони не тільки з центрального, а й з місцевих бюджетів, і це не завжди посильна ноша для громади).

Але це ще півбіди. До всього іншого, ці високі витрати (вони в 10-20 разів перевищують затрати на учнів міських шкіл, – Ред.) здебільшого не виправдовуються: академічні результати таких учнів гірші, ніж у їх міських однолітків. Як забезпечити всі ці школи гідними кадрами? У країні їх просто немає в такій кількості. Як обладнати, щоб були не гірші міських? На це не вистачить і цілого освітнього бюджету на рік. А ось оптимізація – це в наших умовах найкращий вихід.

ЩО ВРАХОВУЮТЬ? Найважливішим орієнтиром тут є освітні потреби дитини. Якщо вони в малокомплектній школі не задовольняться (наприклад, у ній немає хімічної лабораторії, і діти вчать хімію «в теорії»), то це причина, щоб розглянути варіант створення опорної школи.

Далі – забезпечення кваліфікованими педагогічними кадрами, наявність належної матеріально-технічної та методичної бази (бібліотеки, інтернету, мультимедійних пристроїв тощо).

І останнє – це зручність підвезення і наявність автомобільних доріг з твердим покриттям. Адже якщо комфортне підвезення дітей неможливе (вона занадто далеко від місця проживання дітей або дорога, що веде до неї, знаходиться в незадовільному стані), то про опорну школу поки мова йти не може.

ФАКТ. Лідерами за кількістю створених опорних шкіл є Львівська, Житомирська, Київська, Чернігівська і Кіровоградська області. У кожній створено понад 25 таких навчальних закладів.

ЩО БУДЕ ЗІ ШКОЛАМИ? Школи, чиї учні перейдуть в опорні навчальні заклади, стануть філіями. Це означає, що в них, наприклад, збережуться початкові класи: все-таки забезпечити малюків вчителями легше, ніж старшокласників предметниками. До того ж, береться до уваги той факт, що щоденний проїзд в автобусі маленьким дітям буде обтяжливим, а зміна обстановки – стресовою. Вивільнені приміщення громада може переобладнати в дитячий садок або якийсь культурно-освітній простір, якого потребує місцеве населення.

338
опорних школи прийняли 158 тисяч учнів у 2017 році.

ХТО ОПЛАТИТЬ? Дивлячись про яку оплату йдеться. Взагалі в освітню інфраструктуру інвестують держава і місцеве самоврядування. Спонсорство в нашій країні не розвинене, а батьки – не беруться до уваги, так як вони не «спонсорують» капітальні ремонти шкіл, будівництво доріг і зарплати. Наприклад, у 2017 році з держбюджету було виділено 200 млн гривень на закупівлю шкільних автобусів – саме вони повинні використовуватися для того, щоб підвозити дітей з інших населених пунктів до опорних шкіл. Ще 300 млн гривень було передбачено на обладнання природничо-математичних кабінетів і майже 210 млн гривень – на інклюзію (але це для всіх шкіл, а не тільки для опорних).

Крім того, Державний фонд регіонального розвитку профінансував освітні проекти на 737 млн ​​гривень. Що стосується доріг, то тут мова про мільярди гривень.

ДОСТУП. І на останок. Говорячи про рівний доступ до освіти, багато хто думає, в першу чергу, про фізичний доступ, тобто близькість школи до місця проживання дитини. У цьому випадку кожен, хто змушений прокидатися на півгодини раніше своїх однолітків і їхати в інше село на шкільному автобусі, дискримінується в освітньому процесі. А як щодо доступу до якості? Чи не є дискримінуючою ситуація, в якій в розпорядженні однієї дитини є велика сучасна бібліотека, комп’ютери, спортивний інвентар, мікроскопи, а іншій 4 не зв’язані між собою предмети читає один і той же вчитель.

Тут дуже важливо визначитися з пріоритетами. Тому що по суті своїй близькість школи не зробить дитину конкурентоспроможною при вступі до вузу і отриманні роботи. Близькість школи – це фізично зручно для дитини і батьків. Це важливо, але не важливіше майбутніх перспектив дітей і загальної ефективності системи освіти.

Головне фото: Юрій Голик

Читайте також: СЕКС, ВБИВСТВА І РАК: ЩО ЧИТАЮТЬ ВАШІ ДІТИ?

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами