Спроби ввести повноцінну і повсюдну інклюзію в Україні все ще стикаються з опором і нерозумінням необхідності такої форми освіти. Адже вона вимагає додаткових зусиль від усііх учасників процесу: вчителів, шкільної адміністрації, здорових дітей і їх батьків, особливих дітей і їх близьких. Багато країн вже давно пройшли цей шлях і зараз передають свій досвід організації інклюзії таким країнам, як Україна. Наприклад, Ізраїль.
ОСВІТА ДЛЯ ВСІХ. В Ізраїлі вважають, що вчитися повинні всі. На домашньому навчанні або в спецустановах в основному залишаються лежачі діти з глибокою розумовою відсталістю. З ними теж займаються, не позбавляючи їх шансу на пізнання навколишнього світу. Існують навіть проекти для їх соціалізації: спільні спортивні заняття, свята, концерти, екскурсії з учнями звичайних шкіл, літні табори, взаємні «походи в гості».
В цілому досвіду інклюзії в Ізраїлі більше 30 років. А закон про створення для особливих дітей умов навчання в звичайних школах діє з 1998 року.
ІНКЛЮЗІЯ ДЛЯ ВСІХ. В Ізраїлі інклюзія спрямована не тільки на особливих дітей, але і на здорових. З 1-го класу вони вивчають тексти про людей з особливими потребами та про те, як гідно поводитися в такій компанії, вчаться комунікувати з різними людьми.
Існує і так звана зворотна інклюзія: дітей зі звичайних класів відправляють на певні уроки або на кілька тижнів у спецкласи. Це робиться для профілактики буллінгу і тоді, коли дитина потребує підвищеної уваги на невеликий період, наприклад, якщо вона відстала від програми через хворобу.
РОБОТА ДО ШКОЛИ. Починається все з програм ранньої діагностики та втручання «From prevention to inclusion» ( «Від попередження – до інклюзії»), щоб підготувати дітей до масової школі. Наприклад, з малюками з ДЦП та синдромом Дауна починають працювати вже через кілька місяців після народження. З дітьми з аутизмом – з 1-2 років. Їм радять корекційні ясла, а пізніше – дитячий садок.
ПАРАЛЕЛЬНО з традиційними формами освіти в Ізраїлі діють інклюзивні центри для учнів від народження до 21 року. Вони напівкомерційні – 40% коштів на їх утримання йдуть з держбюджету. Працюють в них фахівці і навчені волонтери. Іноді вони об’єднують в собі всі етапи освітнього і навіть професійного шляху: ранню діагностику, інклюзивні ясла, дитсадок, школу, коледж, а також ресторан, кафе, перукарню, спортзал, де працюють виключно люди з інвалідністю.
ЯК ВЧАТЬ? Варіантів організації навчання дитини, яка досягла шкільного віку, багато. Фахівці виходять з його потреб та можливостей. Іноді дитині не потрібен асистент або певні корекційні заняття. Є ті, хто вчиться в звичайному класі, але в супроводі тьютора. Є ті, що частину часу проводить з однокласниками, а частину – з особистим асистентом на особливих заняттях. Хтось відпочиває вдень, хтось отримує менше навантаження або не відвідує деякі складні предмети (природничі науки, тригонометрію).
Деяким дітям пропонують альтернативну діяльність у звичайному класі. Якщо вони не говорять, то можуть використовувати картинки, якщо не сприймають на слух – переписують диктант з роздруківки, а якщо не можуть писати – надиктовують на гаджети.
Вид інклюзії завжди вибирають колегіально: з батьками, вчителями, психологами та реабілітологами.
НА ПРАКТИЦІ. Для дітей з аутизмом у школі створюють окремі класи. У них – 2 вчителя і 2-3 тьютори на 6-8 дітей. Додатково можуть підключатися також логопед, арт-терапевт і фахівець із сенсорної інтеграції. Для таких дітей влаштовують додаткові заняття: розуміння прочитаного, попереднє вивчення уроку, який розглядатимуть у класі, або тренування виду діяльності, яку потрібно буде застосувати.
У такому класі учні не ізольовані від решти, здорових учнів. Вони «приписані» ще й до звичайного класу, з яким разом проводять свята і посиденьки, їздять на екскурсії. Щорічно інтеграція збільшується. І старшокласники можуть вже половину навчального часу проводити разом.
Також для учнів з аутизмом передбачена безкоштовна реабілітація три рази в тиждень поза стінами школи. Це може бути робота з психотерапевтом, пісочна терапія, аніматерапія (заняття з тваринами) тощо.
ДОСЯГНЕННЯ. Ефективність інклюзії в Ізраїлі визначають не стільки академічними досягненнями у навчанні, скільки змінами поведінки, відносинами з учителями та учнями, життєвими компетенціями. Тобто вимірюють зростання від початкової планки, а не нормативи.
Джерело: Освіторія
