Як українці на Далекому Сході свою республіку будували?

Як українці на Далекому Сході свою республіку будували?

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті ХРОНОГРАФ на сайті EtCetera ми говоримо про тих людей, події та явища в історії України, про яких вам навряд чи розповідали в школі чи вузі.

Сто років тому російський Далекий Схід без перебільшень можна було назвати українським краєм. «Базар в торговий день, наприклад, в Нікольську-Уссурійському вельми нагадує якусь містечко на Україні. Всюди чути веселий, жвавий, швидкий малоросійський говір, і в спекотний літній день можна подумати, що знаходишся десь у Миргороді, Решетилівці або Сорочинцях часів Гоголя», – згадував літератор Іван Ілліч-Світич.

Під час перепису населення 1897 року майже 16% населення Приморської області вказали українську мову як рідну. А вже в 1909 році українці становили майже 40% жителів краю.

Що це були за люди? В основному – українські селяни, які після скасування кріпосного права стали вільними, але не отримали ні землі, ні можливості працювати на ній. А в Петербурзі, тим часом, шукали людей для колонізації Далекого Сходу. Тому-то й їздили по селах урядові агенти, і кликали людей в далекий край, де родючої землі вдосталь, де свобода і де зовсім немає панів. Дуже багато хто відгукнувся на цей заклик. Свою нову батьківщину переселенці назвали спочатку Закитайщиною, а потім – Зеленим Клином.

У 1917 році, як і «велика» Україна, Зелений Клин з радістю зустрів новину про повалення самодержавства. Всюди почали відкриватися українські клуби і товариства, створюватися кооперативи, виходити українські газети. З’явилися навіть місцеві відділення українських партій – соціал-демократів і соціалістів-революціонерів. А в червні 1918 року в Нікольську-Уссурійському (зараз – просто Уссурійськ) зібрався Загальний всеукраїнський з’їзд діячів і громадськості Далекого Сходу.

Делегати з’їзду вирішили домагатися автономії для української Закитайщини і обрали Далекосхідну українську раду – щось на кшталт нинішнього кримськотатарського Меджлісу, представницьке зібрання громади. А на другому українському далекосхідному з’їзді вибрали Український Далекосхідний Секретаріат, своєрідний уряд українців Зеленого Клину. Одночасно з цим у містах та селищах створювалися окружні ради. Одна з них діяла навіть у китайському Харбіні. Нарешті, четвертий український з’їзд видав постанову про організацію українського війська. До речі, на цьому ж з’їзді вирішили, що далекосхідним українцям потрібно облаштовувати українське життя тут, на Далекому Сході, а не повертатися на історичну батьківщину (таке повернення визнали «шкідливим як для самих переселенців, так і для Української держави з її незакріпленим політичним ладом і слабким державним бюджетом»).

Тим часом у колишній Російській імперії розпалювалася Громадянська війна, яка докотилася і до далекосхідних областей. Край потрапив під владу білогвардійського адмірала Колчака, який встановив справжнісіньку диктатуру. Проти нього розгорнувся масовий партизанський рух, в якому брали участь буквально всі – від більшовиків до прихильників незалежності Сибіру. Український рух колчаківці теж не особливо жалували – главу Далекосхідного Секретаріату Юрія Глушка навіть заарештовувала білогвардійська контррозвідка. Тож не дивно, що українці теж почали йти в партизани. Наприклад, у Хабаровську місцевий революційний комітет очолив колишній учасник Далекосхідного Секретаріату Яременко, а з міста Свободний білогвардійців вибив український загін, який бився під національним синьо-жовтим прапором.

У 1920 році була проголошена Далекосхідна Республіка. Це була цілком демократична держава з вільними виборами і багатопартійною системою. Хоча на чолі республіки і стояли місцеві більшовики, їм довелося «поділитися» владою з іншими політичними силами. Місцеві українці вирішили підтримати нову владу, але за однієї умови – що їх національно-культурні права будуть забезпечені і захищені. Спочатку все йшло добре: в уряді республіки при міністерстві з національних справ з’явився український відділ, відкривалися українські школи, а представника української громади обрали до місцевого парламенту.

Але в 1922 році Далекосхідну Республіку скасували, а Зелений Клин включили до складу Радянської Росії. Ставлення до українських діячів після цього різко змінилося. У Читі влаштували показовий суд над діячами Української Ради і Далекосхідного Секретаріату. Але це вже зовсім інша історія.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами