Як правильно утворювати українські фемінітиви згідно з новим Правописом?

Незважаючи на те, що частина освітян та науковців виступили проти нової редакції Правопису, назвавши запропоновані  зміни «спробою розколоти українське суспільство», інша частина українців його підтримала. Багато хто говорить, що це можливість, по-перше, «узаконити» вже існуючі в мові варіанти слів, наприклад, фемінітиви, а по-друге, позбутися штучних форм, не властивих українській мові і введених у Правопис з метою наблизити українську мову до російської. EtCetera з’ясовував, що дасть українцям «узаконення» фемінітивів, і як саме утворювати такі форми.

ФАКТ. Радниця міністерки освіти і науки України Олена Масалітіна називає введення до Правопису фемінітивів «історичним моментом», а самі фемінітиви – «питомою рисою української мови».

Лінвістка Марія Шведова зазначає, що у Великому електронному словнику української мови фемінітиви на «–ин» представлені досить широко. Найбільш поширеними з них є: господиня, княгиня, богиня, графиня та рабиня. Найменш поширеними – ідеологиня, педіатриня, бійчиня, археолоґиня, теологиня.

Як правильно утворювати українські фемінітиви згідно з новим Правописом?

ЩО В ПРАВОПИСІ? У Параграфі 32 «Іменникові суфікси» зазначається наступне:

За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та інших від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі.

Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка.

Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник (верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця) та -ень (учени́ця).

Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець (кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня) на приголосний (майстри́ня, філологи́ня, бойки́ня, лемки́ня).

Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.

ДОКЛАДНІШЕ. Є думка, що український суфікс -к- рівний за змістовим наповненням до російського -ш-: секретарка – секретарша, докторка – докторша, професорка – профессорша. Проте це не так. Суфікс -к- не додає фемінітиву зневажливого значення, а лише позначає стать. «Наліт зневажливості» з’явився саме через цю українсько-російську аналогію та відсилку до стародавнього позначення жінок за професією їхніх чоловіків: дружина генерала – генеральша тощо.

Суфікс -ин- найчастіше вживається на позначення фаху чи професії. Тому більшість медичних та наукових спеціальностей матимуть саме такий суфікс: психіатриня, педіатриня, кардіологиня, гінекологиня тощо. Напевно, найважче буде звикнути фізикиням, хімікиням та математикиням, проте саме так виглядають фемінітиви до форм «фізик», «хімік» та «математик».

Суфікс -ес- найчастіше додається до слів іншомовного походження: критик – критикеса. Проте часто паралельно з ним може вживатися й інша форма фемінітиву: адвокатка – адвокатеса, поетка – поетеса. Час покаже, які форми «приживуться» в мові, а які – ні.

Як правильно утворювати українські фемінітиви згідно з новим Правописом?ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ? Щоб утворити фемінітив, треба:

– визначити основу слова (частина слова без закінчення),

– відкинути маркер маскулінності (якщо він є), тобто суфікс, що характеризує поняття як «чоловіче»,

– додати «жіночий» суфікс.

Наприклад: верст-альник – верст-альниц.

Найчастіше фемінітиви мають природнє звучання, тож довго ламати голову над тим, як назвати жінку-пілота, жінку-рятувальника та жінку-мецената не прийдеться. Перебравши про себе кілька суфіксів, вибір впаде на найбільш вдалий варіант – пілотеса (адже пілотка – це головний убір), рятувальниця, меценатка. Якщо ж на думку не спадає нічого, фахівці радять «кликати на допомогу» пані: пані професор, пані міністр та пані фотограф на це точно не образяться.

Як правильно утворювати українські фемінітиви згідно з новим Правописом?

ТАК УЖЕ БУЛО. До речі, українці, яким фемінітиви «ріжуть слух», мають знати, що деякі з них – ніякі не нововведення. Наприклад у словнику Бориса Грінченка (1907-1909 роки) зустрічаються слова «дончиця» (донська козачка), «лікарка», «комірниця», а в словнику Агатангела Кримського (1924-1932 роки) – «професорка», «заступниця», «викладачка», «державниця», «заставниця», «владниця».

НАГАДАЄМО, що мовна норма – це змінне явище. І змінюється вона за потреб суспільства. Так колись сталося із запровадженням нової української літературної мови Іваном Котляревським – він закріпив текстом «Енеїди» живу народну мову, якою говорили люди. Фактично, те саме, тільки в меншому масштабі відбувається і зараз. Фемінітиви існують давно. Частина з них увійшли до повсякденного вжитку разом із розповсюдженням явища, яке вони позначають, наприклад «учителька», «вихователька». Чим більше професій почали освоювати жінки, і чим вищі посади займати, тим більше «жіночих» форм почали з’являтися в мові. Іноді це спосіб підкреслити гендерну приналежність, коли це справді важливо. Наприклад, коли за ім’ям та прізвищем це не зрозуміло (Пак Кин Хе, екс-президентка Республіки Корея), або коли стать є необхідною умовою запиту, програми чи пошуку: «Порадьте гарну гінекологиню для дівчинки-підлітка», «Шукаємо авторок, журналісток та редакторок для міжнародних гендерних студій».

Тож фемінітиви позбавляють мову двозначності, роблять її недискримінаційною, дружньою до жіноцтва та ламають стереотипні уявлення про роль жінки в суспільстві. Адже допоки ми будемо говорити «депутати у Верховній Раді вирішили», жінки будуть непомітними і не впливовими в політиці, натомість у ролі «прибиральниць» і «доглядальниць» будуть бачити саме жінок.

Ознайомитися з новою редакцією«Українського Правопису» можна ТУТ.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами