Як працюють парламенти в різних країнах? Частина 2: США

АМЕРИКАНСЬКІ ВИТОКИ

Конгрес США не може похвалитися такою давньою історією, як британський парламент. Проте, він зміг стати зразком наслідування для багатьох країн світу.

Перший парламент з’явився в Північній Америці ще в 1619 році. Це була Генеральна асамблея колонії Віргінія. Пізніше власні асамблеї були створені і в інших колоніях.

Під час війни за незалежність американці вирішили створити загальнонаціональні законодавчі збори. Спочатку це був Конгрес представників штатів. Але він виявився нежиттєздатним: окремі штати просто не хотіли виконувати рішення, за які їх представники не голосували. Тільки після прийняття Конституції США з’явився Конгрес в тому вигляді, в якому він існує зараз.

ЯК ВСЕ ВЛАШТОВАНО?

Як і парламент Великобританії, Конгрес США складається з двох палат. Але, на відміну від Британії, депутати обох обираються громадянами.

Нижня палата називається Палатою представників. У ній засідають 435 депутатів від усіх штатів. Кількість представників кожного штату визначається, виходячи з чисельності його населення.

Верхня палата – Сенат – включає 100 сенаторів (по двоє від кожного штату). Головою Палати представників є спікер, якого обирають самі депутати. Головою Сенату вважається віце-президент США. Втім, це формальність – зазвичай віце-президент ігнорує цю частину своїх обов’язків, а головує в Сенаті найстарший сенатор від партії, що отримала більшість.

З 1800 року Конгрес засідає в будівлі Капітолія у Вашингтоні. Депутати Палати представників працюють в південному крилі Капітолію, а сенатори – у північному.

ЯК ПРОХОДЯТЬ ВИБОРИ?

Виборча система в США дуже складна і заплутана. Вибори в Конгрес проходять одночасно по всій країні в перший вівторок листопада парного року. У високосному році вони збігаються з президентськими виборами і називаються загальними, а вибори в невисокосному році називаються проміжними, так як припадають на середину повноважень чинного президента.

Термін повноважень депутата Палати представників – два роки, а сенатора – шість років. Отже, кожні два роки переобирається вся Палата представників і третина Сенату.

У США діє мажоритарна система: країна розділена на округи, від кожного з яких обирається один депутат. При цьому трапляється, що на виборах взагалі немає конкуренції. Наприклад, в 2006 році в 36 округах по країні балотувався тільки один кандидат в кожному окрузі.

ЯК ПРАЦЮЄ ПАРЛАМЕНТ?

Федеральні закони приймаються більшістю голосів – спочатку в Палаті представників, а потім – в Сенаті. При цьому обидві палати повинні погодити між собою точний текст закону. Якщо між ними є якісь розбіжності, то збирається спеціальна рада з їх усунення. Остаточний варіант знову повинні схвалити обидві палати. Після цього закон направляється президенту. Протягом десяти днів глава держави повинен або затвердити його, або накласти вето.

Партія, яка має більшість у Конгресі, отримує перевагу в прийнятті законів. Якщо це – партія, опозиційна президенту, то вона може блокувати його ініціативи. Для контролю над Конгресом партії необхідно мати не менше 51 місця в Сенаті і 218 в Палаті представників.

Як і в Британії, на відкритих сесіях парламенту можуть бути присутніми всі бажаючі.

ТРАДИЦІЇ

Американський парламент значно молодший за британський, так що «дивацтв» у нього поменше. Тим не менш, деякі парламентські традиції виглядають досить екзотично. Наприклад, кожен сенатор може говорити з трибуни стільки, скільки вважає за потрібне, при цьому переривати або перебивати його заборонено. Така практика (вона називається «філібастер») дозволяє затягнути прийняття будь-якого закону, а то і зовсім його заблокувати.

Класикою філібастера вважається виступ сенатора Строма Термонда в 1957 році. Цей політик був расистом і намагався не допустити прийняття закону про рівноправність чорношкірих американців. Цілу добу Термонд цитував Шекспіра, зачитував Декларацію про незалежність США і навіть ділився рецептом печива своєї бабусі. Втім, його зусилля виявилися марними: закон все-таки прийняли.

Ще одна незвичайна традиція американського парламентаризму пов’язана з так званою «Біблією Джефферсона». Один з батьків-засновників США вирішив очистити біблійну історію від міфів і небилиць і склав біографію Ісуса Христа без чудес і неймовірних подій. З 1904 року і до середини 1950-х років «Біблію Джефферсона» вручали кожному новому депутату Конгресу. А в кінці 1990-х років цю традицію відновила одна з громадських організацій.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами