Як оберігалися і робили аборти наші бабусі? Навіщо були потрібні «чарівний часник» і бите скло?

Нинішню молодь часто дорікають в ранньому початку статевого життя і абортах. Нібито раніше такого не було: люди жили по совісті, народжували дітей в законному шлюбі і стільки, скільки Бог посилав. Ось тільки ніякі статистичні дані теорію «благочестивості» наших предків не підтверджують. А літературні твори і свідоцтва лікарів та етнографів говорять про те, що і в містах, і в селах жінки робили аборти і використовували різні (частіше неефективні) засоби контрацепції, щоб небажана вагітність не наступила. EtCetera з’ясовував, як оберігалися наші бабусі і прабабусі і що робили, щоб дитина не з’явилася на світ.

ФАКТ. У всі часи контрацепція і переривання небажаної вагітності були жіночими турботами. «Надійні» методи передавалися з вуст у вуста і частіше за все не мали нічого спільного з доказовою медициною, оскільки несли їх в маси навіть не лікарі, а «бабки-знахарки» і «ворожки». У тому числі тому сім’ї були переважно багатодітними, а материнська смертність була дуже високою.

До речі, те, що в давнину «народжували в полі», тому що всі як один були здоровими і сильними – велика помилка. Сучасні медики пояснюють цей факт тим, що точно визначити дату пологів було неможливо, а залишатися вдома «про всяк випадок» було не можливо через великий обсяг роботи. Однак це не означає, що породіллі, перерізавши пуповину, тут же поверталися на грядки. Як і сьогодні, жінці давався час на відпочинок і відновлення. В іншому випадку молодих мам чекала не краща доля. Згідно з численними свідченнями, випадання матки через важку роботу і багатодітність було поширеним явищем.

Як оберігалися і робили аборти наші бабусі? Навіщо були потрібні «чарівний часник» і бите скло?

ВІД ЧАСНИКУ ДО КИШОК. Зі шкільної програми багато хто пам’ятає згадку про раннє статеве життя Марічки та Іванка з «Тіней забутих предків» Михайла Коцюбинського. Вони займалися сексом з 13 років, і це не було чимось незвичайним. Автор каже, що дівчинка не боялася завагітніти, тому що «за поясом, на голім тілі, вона носила часник, над яким пошептала ворожка».

Приблизно так і оберігалися наші предки: за допомогою заговорених трав’яних зборів, монеток, лялечок та інших речей. Відомі випадки використання просочених спеціальними відварами тканинних тампонів. Вони ставали фізичною перешкодою для потрапляння сперми в матку. Також наші прабабусі практикували вимивання сперми водою, трав’яними відварами або уриною відразу після статевого акту.

Мабуть, найдієвішим способом контрацепції був перерваний статевий акт. До того ж, він, на відміну від інших методів, поділяв відповідальність за наслідки сексу між чоловіком і жінкою.

А найбільш «технологічним» за мірками XVII-XVIII століть був прообраз сучасного презерватива, який представляв собою очищену свинячу кишку, просочену маслом для додання їй м’якості і еластичності. Однак це вимагало надто великих попередніх приготувань, тому практикувалося вкрай рідко.

Як оберігалися і робили аборти наші бабусі? Навіщо були потрібні «чарівний часник» і бите скло?

ТРАВ’ЯНІ АБОРТИ. Аборти також не були рідкістю. Причому не тільки серед незаміжніх. Позашлюбна вагітність була гріхом і великою ганьбою (згадайте хоча б знамениту «Катерину» Тараса Шевченка). Сімейні жінки також робили аборти, в основному тому, що наявних дітей було цілком достатньо, а більше не було як прогодувати.

З сучасними методами переривання вагітності «старо-українські» не мали нічого спільного. Вони були націлені на те, щоб у буквальному сенсі «витравити» плід з жіночого лона. Тільки в XIX столітті аристократкам і заможним городянкам стали доступні послуги лікарів, які підпільно (офіційно аборти були заборонені аж до 1920 років) проводили плодоруйнівні операції за допомогою медичних інструментів. Це було більш безпечно, ніж сільські народні методи, але все одно не страхувало від важких наслідків, наприклад, кровотеч і сепсису. А звернутися в лікарню з такими симптомами було як вирок.

У селах для переривання вагітності було безліч способів: жінки стрибали з печі; били себе по животу; піднімали тяжкості; пили відвари лаврового листа, кропиви, шафрану, бузку та інших трав; пили воду з сажею або битим склом; вводили в матку дерев’яні спиці з просоченими отрутою рослин кінчиками і навіть веретено. Деякі з цих методів викликали викидень, деякі – приводили до смерті і муміфікації плода.

Жоден з цих способів не був безпечним. Жінки ризикували померти від зараження крові, внутрішньоматкової інфекції або кровотечі, у «кращому» випадку – втратити можливість мати дітей у майбутньому.

МАГІЯ. Ірина Ігнатенко в книзі «Жіноче тіло у традиційній культурі українців» пише, що замість раціональних методів, на зразок трав’яних відварів, жінки частіше використовували ірраціональні – магічні. Наприклад, щоб не народити в перші роки шлюбу, наречена повинна була «сісти на руку на своє придане». Скільки пальців вона під себе покладе, стільки років і не буде вагітніти. З тією ж метою задували свічки під час вінчання. Робилося це часто для того, щоб дати нареченій можливість «підрости», так як заміж видавали іноді 15-16-річних дівчат.

У списку «магічних засобів контрацепції» є безліч маніпуляцій з менструальною кров’ю: її розбавляли з водою і виливали в землю (щоб так само «дітей змивало»), затискали забруднену сорочку заслінкою печі (щоб «діти запеклася»), згодовували обривки забрудненої тканини тваринам тощо. У книзі Ігнатенко також згадується заривання плаценти в особливому положенні, щоб в подальшому вагітності не наступали.

Як оберігалися і робили аборти наші бабусі? Навіщо були потрібні «чарівний часник» і бите скло?

ВАМ ДИТИНА НЕ ПОТРІБНА? Небажані діти – теж не новина для українського суспільства. Але якщо сьогодні від немовляти можна законно відмовитися, і воно буде в безпеці і матиме шанс на нову люблячу сім’ю, то в давнину у таких дітей було набагато менше шансів вижити. Немовлят топили, закопували живцем, душили, залишали в лісі на поталу хижакам. Часто на таке рішення жінок штовхали недуги немовляти – видимі фізичні аномалії, які в майбутньому могли б стати приводом засудження матері (раз «такого» народила, значить гріх скоїла) або перетворення дитини в ізгоя.

А взагалі, розмови про те, що раніше всім дітям були раді, – ще один міф. Про це пише, наприклад, Марко Грушевський у книзі «Дитина в традиціях і віруваннях українського народу». За його словами, багатодітних батьків, які в результаті не могли прогодувати своїх дітей, часто дорікали в тому, що вони «не думали наперед». Очевидно, мова якраз і йде про різні методи контролю народжуваності.

В середньому, у мирні і врожайні часи жінки народжували приблизно раз на півтора-два роки. Протягом життя жінка, якщо здоров’я їй дозволяло, ставала матір’ю 10-12 разів. Правда, виживали далеко не всі діти. Малюки вмирали від вроджених патологій, пологових травм та інфекцій.

До речі, «природними контрацептивами», що не дозволяють вагітніти відразу ж після пологів, були період лактації, який продовжували по можливості до двох-трьох років, численні пости, пам’ятні релігійні дати і свята, коли утримання було питанням моральності, а також виснажлива сезонна робота.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами