Велореволюція в Нідерландах: чому в країні тюльпанів утискують автомобілістів

У 1970-х роках Амстердам стояв у автомобільних пробках. Сьогодні місто «заточене» під велосипедистів. Тут є не тільки велодоріжки і велостоянки, а й безліч велопрокатів, велосвітофори і навіть велотаксі. Велосипедів у Амстердамі більше, ніж самих городян. Але при цьому трафік у столиці Нідерландів один з найбезпечніших у світі. І все завдяки чудовій велоінфраструктурі. А якщо ви думаєте, що за межами Амстердама велосипедний рай закінчується, то помиляєтеся – велодоріжки, немов мережі капілярів, проходять всією країною. EtCetera розповість, з чого почалася велоісторія батьківщини тюльпанів.

ТАК БУЛО НЕ ЗАВЖДИ. Коли в повоєнний час нідерландці стали багатіти рік від року, вулиці великих міст заполонили автомобілі. Автомагістралі розширювали, зносячи прилеглі будинки. Щорічно довжина велодоріжок тільки зменшувалася (так, в Нідерландах велоінфраструктура була розвинена ще до війни).

Вже до 1970-х років Амстердам нагадував одну велику парковку. Місто задихалося вихлопними газами, а на дорогах гинули тисячі людей (3300 загиблих в аваріях тільки за 1971 рік, серед яких – сотні дітей). Саме дитячі смерті змусили нідерландців протестувати проти засилля машин. А нафтова криза, що вдарила невдовзі, лише підштовхнув країну до нового – екологічного курсу.

Тоді ж в Амстердамі з’явилися перші повністю пішохідні вулиці. Тоді ж були оголошені неділі без машин. Тоді ж уряд почав приділяти підвищену увагу розвитку інфраструктури та стимулюванню людей пересідати на велосипеди.

ПЕРШОПРОХІДЦІ. Першими містами, де задля експерименту з нуля побудували велоінфраструктуру, стали Тілбург і Гаага. Автодороги і велодоріжки тут були розмежовані не розміткою, а фізичними перешкодами – клумбами, зеленими зонами, бордюрами, тротуарами. З появою доріжок і парковок кількість велосипедистів у цих містах зросла на 30-75%. Цей експеримент став початком послідовної транспортної політики «байк-френдлі».

МАШИНАМ НЕЗРУЧНО. Якщо ви автомобіліст у Нідерландах, то вам, найімовірніше, потрібна карта автомобільних доріг у містах, оскільки проїхати на авто можна не скрізь. Зате для велосипедистів перешкод немає – будь-яка вулиця доступна двоколісному транспорту.

Поспішати в межах міста теж не вдасться. В Амстердамі, наприклад, в залежності від типу вулиці, швидкість машин обмежена до 30-50 км/год. Але навіть якщо дуже хочеться, то швидше їхати не вийде через «дизайн» доріг: кам’яна кладка – то там, то тут; «лежачі поліцейські»; звуження; підняті пішохідні переходи… Останні, до речі, зроблено для зручності велосипедистів і пішоходів, а автолюбителі, вважають в муніципалітеті, потерплять. Все це, в результаті, допомогло жителям столиці Нідерландів забути про жахливу статистику ДТП.

Сьогодні в Нідерландах на дорогах гине 2 людини на кожні 100 тисяч населення. В Україні ця цифра в останні роки коливається від 15 до 18 смертей на 100 тисяч чоловік.

629 ДТП
зі смертельними наслідками сталося
в Нідерландах
у 2016 році.
Серед загиблих було
12 дітей до 14 років.
Для порівняння:
3187 осіб загинуло
на українських дорогах у минулому році.
З них 172 дитини.

МАЙЖЕ МАЙБУТНЄ. Безумовно, трафік у густонаселених містах не ідеальний. Є проблеми з моторизованим транспортом, з велопарковками, яких часом не вистачає на всіх бажаючих, з великою кількістю велосипедних крадіжок. Але плюс у тому, що країна не зупинилася в своїх спробах зробити рух на вулицях безпечним. Місцева влада постійно розвиває маршрутну мережу, експериментує з методами регулювання руху. А найбільш просунуті урбаністи вже сьогодні замислюються над тим, як нове покоління машин-безпілотників буде взаємодіяти з пішоходами і велосипедистами. Адже сьогодні лише частина відповідальності лежить на інфраструктурі, але велику роль відіграє також культура водіїв, які звикли поводити себе обережно і чемно у міському трафіку.

ПРО ПРІОРИТЕТИ. Нідерланди відроджували велоінфраструктуру, в першу чергу, заради зниження кількості жертв ДТП. І з цим країна впоралася на «відмінно». Другою причиною стали кризи: спочатку нафтова, потім – економічна. Потрібно було, з одного боку, знизити витрати держави на дорожню інфраструктуру, а з іншого – самі люди намагалися знизити свої транспортні витрати.

В Україні пішоходи поки що в пріоритеті лише на словах. І стратегія підвищення рівня безпеки на дорогах нашої країни на 2018-2020 роки, що затверджена нещодавно, видається такою, яку буде складно реалізувати. Українська стратегія передбачає три основні кроки:

– посилення контролю за використанням ременів безпеки;

– зниження дозволеної швидкості руху;

– застосування додаткових інженерних рішень у місцях найбільшої концентрації ДТП.

Таким чином уряд планує знизити кількість смертей в ДТП на дорогах України на 50%. Але навіть якщо це станеться, смертність на українських дорогах все одно буде жахливо високою. До того ж, дані кроки жодним чином не стимулюють українців пересідати на громадський транспорт або ті ж велосипеди, тож, з точки зору екології і комфорту міського середовища, нічого не зміниться. Ось вони – державні пріоритети…

Читайте також: НЕПОМІРНІ ШТРАФИ І ЕВАКУАЦІЯ АВТО: НА УКРАЇНСЬКИХ ВОДІЇВ ЧЕКАЮТЬ СЮРПРИЗИ

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Читайте на ETCETERA

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами