Вчитися ефективно: три альтернативи класно-урочної системи

Класно-урочна система навчання – найпоширеніша у світі. Пояснювати, що це таке – немає потреби, адже майже всі пройшли через звичайну школу. Але зараз, коли все більше батьків переводять своїх дітей на хоумскулінг і шукають альтернативи школі, виникає необхідність в інших методах організації процесу навчання. EtCetera дізнавався, чи можна піти від класно-урочної системи, і найголовніше – чим її можна замінити.

УРОКИ – ЦЕ МИНУЛЕ. Поширеність класно-урочної системи в світі говорить про те, що переваг у неї чимало. Така система організації навчання зручна практично для всіх учасників навчального процесу. Для вчителів, які отримують чіткий графік і оплату відповідно до цього графіка. Для адміністрації – з тієї ж причини. Для Міносвіти, яке заточене на «типові» процеси – методичне забезпечення однакових за тривалістю і наповненням уроків, розробку систем контролю тощо. Для батьків, яким також важлива структура і чітке розуміння того, що і де робить дитина в конкретний відрізок часу.

У цій системі (і організаційно, і психологічно) важлива особистість учителя. Це може бути як добре (авторитет педагога, наставництво), так і погано (підпорядкування дітей волі вчителя, передача його досвіду дітям замість створення їх власного досвіду). Мінуси – це організаційна строгість, ігнорування індивідуальних особливостей дітей, обмеженість часу уроків і свободи учнів.

Класно-урочна система для нинішніх дітей – це важко фізично і емоційно, а також малоефективно за сьогоднішніми мірками. Альтернатива таким урокам є. Вона, правда, створює додаткові складності для вчителів і адміністрації навчальних закладів, але, в принципі, кожна школа може дозволити собі один з варіантів – було б бажання.

ВСІМ ПО ЛАБОРАТОРІЇ. Одна з альтернативних систем навчання була створена на початку XX століття в США. Вона полягала в індивідуалізованому навчанні, яке давало учневі можливість вчитися в потрібному для нього темпі (в залежності від фізичних та психологічних особливостей). У цій системі не було традиційних класів – були лабораторії і майстерні.

Навчання було побудовано в такий спосіб: на початку навчального року учні отримували завдання і встановлювалися терміни звітності з них. Одна година в день відводився колективній роботі, далі – індивідуальна робота в майстернях і лабораторіях під наглядом вчителів. Єдиного розкладу для всіх не передбачалось. Теорія і практика були нероздільні. Соціалізація з процесу навчання не виключалася, при цьому великий акцент робився саме на індивідуальні досягнення. Контакт дітей і вчителя здійснювався «за запитом», тобто в тому випадку, якщо дитина сама звертається за допомогою до викладача, просить його про консультації.

ЗА СТАНКОМ. Кілька експериментальних навчальних закладів, в основному на Заході, пропонують систему навчання, яка взагалі не передбачає класів і уроків. Немає навіть школи в звичному сенсі цього слова – як будівлі, куди діти і педагоги приходять в обумовлений час для занять. Система передбачає, що оптимальним освітнім простором для дитини є все, що знаходиться поза стінами аудиторії. Наприклад, вивчати ботаніку слід у лісі, степу або ботанічному саду, суспільствознавство – в рамках стажувань у муніципальних органах та службах, програмування – в IT-компаніях, мову – в подорожах.

Завдання адміністрації в такій системі – організувати групи учнів, локації для занять і «експертів» у кожній зі сфер вивчення. При цьому контроль знань може включати в себе традиційні контрольні роботи і тести, які учні можуть готувати вдома, а пізніше – «захищати» перед педагогом, як це роблять зараз хоумскулери. Викладач тут є наставником і координатором групи, а ось вчаться діти не в нього, а у навколишнього світу і «експертів».

Технологія, звичайно, дорога. Однак використовувати окремі її елементи в рамках звичайної шкільної програми цілком можна, і багато вчителів успішно це роблять.

ЯК У ВНЗ. Ще одна альтернатива традиційному навчанню – це система, при якій немає як такого класного колективу. Є колектив певного предмета або розділу (теми) предмета. Суть полягає в тому, що дитина, незалежно від її віку, але з низкою обґрунтованих обмежень за рівнем підготовки, встановлює собі програму з представлених у школі курсів і відвідує їх за особистим розкладом.

Самі курси – це певна кількість лекцій і майстер-класів (практичних занять), які за бажанням можуть проводитися як в школі, так і поза її стінами. Основну роботу тут учні проробляють самостійно – вдома самотужки, у групах по спільних проектах або в бібліотеках.

Система дуже нагадує університетську і спрямована на формування внутрішньої свободи людини, виховання самостійності та відповідальності. Вона також не виключає традиційного контролю і системи оцінювання, але при цьому не ставить учня в залежність від учителя.

Читайте також: АНТІБУЛЛІНГ: НІК ВУЙЧІЧ ДОПОМОЖЕ УКРАЇНСЬКИМ ШКОЛЯРАМ БОРОТИСЯ ІЗ ЦЬКУВАННЯМ

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами