У СМІТТІ: як в різних містах вирішують проблему відходів

Горезвісне «львівське сміття» зробило неможливе – поставило, нарешті, ребром питання переробки відходів в Україні. І хоча на державному рівні справа з мертвої точки практично не зрушила, на місцях ситуація почала потихеньку змінюватися. EtCetera розповість про цікаві проекти в сфері міської екології, які запустилися за останні роки силами звичайних українців.

ЦИФРИ. В Україні щорічно з’являється близько 450 млн тонн нового сміття. Лише 10% сортується, менше 2% спалюється на київському заводі «Енергія» (раніше таких заводів в країні було п’ять, включаючи зовсім новий рівненський, але сьогодні вони з різних причин не функціонують). Решта потрапляє на 6700 сміттєвих полігонів і несанкціонованих звалищ, яких щорічно з’являється близько 30 тисяч (тільки за офіційними підрахунками). Тут сміття гниє, розкладається і тліє. Значною мірою це відбувається тому, що менше 80% українців охоплено централізованим вивезенням сміття.

При такому обсязі відходів в країні працює лише 22 сортувальні лінії, де із загальної маси побутового сміття вибирають скло, пластик, папір, картон, метал та інші матеріали, придатні до переробки. Ще близько 10 підприємств добувають зі сміття біогаз, а з нього – енергію.

ДОРОГО БУДУВАТИ. Комплекс із сортування, компостування і спалювання сміття, будівництво якого планують почати у Львівській області вже у 2018 році, обійдеться приблизно в 85 млн євро. Інші пропозиції інвесторів (а в різний час такі проекти пропонували китайці, голландці, шведи, поляки, корейці, а також українські бізнесмени) оцінювалися в суми від 50 до 100 млн євро в залежності від потужності.

Проблема будівництва таких заводів не лише в їх дорожнечі, а й у тому, що в даний момент вони не зможуть окуповуватися. У порівнянні з похованням сміття, його спалювання або переробка обходяться у таку саму суму, або ж дорожче. Ось і виходить, що вміст звалищ в їх нинішньому вигляді набагато дешевше, ніж переробка. Не рятує і те, що в результаті переробки виходить товар, що підлягає продажу – компост, пластик чи папір. Очевидно, що несанкціоновані звалища, яких також вистачає в країні, – варіант ще більш «вигідний». Тобто про створення якогось конкурентного ринку не йдеться взагалі.

ХТО ЗАПЛАТИТЬ? Якщо дивитися «в майбутнє» і допустити ймовірність побудови сміттєпереробних заводів, варто врахувати, що рано чи пізно вартість переробки буде покладено на плечі споживачів. Це означає, що українцям доведеться платити за кожну тонну сміття (а саме його утилізацію чи переробку) не 30-90 гривень, як зараз, а 100-120 євро, як платять європейці. Врятує ситуацію тільки державна підтримка еко-підприємств, можливість працювати за «зеленими тарифами» для тих, хто виробляє енергію при переробці сміття, а також збільшення тарифів на «традиційне» поховання.

Поки ж українці можуть сподіватися хіба що на самих себе і просувати приватні еко-ініціативи в своїх містах, офісах і під’їздах. Природньо, проблему промислових відходів це не вирішить, зате може змінити ставлення людей до свого власного сміття. А показником того, що це вже працює, є ініціативи, які за короткий час набирають популярність і «розростаються» на всю країну.

КИЇВ. Найбільш системну роботу у цьому напрямку бачимо у столиці. Тут можна віддати на переробку, утилізацію і зберігання практично все.

Один із прикладів – станція глибокого сортування сміття No Waste Recycling Station, яка донедавна знаходилася в Голосіївському районі столиці (на вул. Михайла Максимовича, 8, поруч з метро «Васильківська»). Від побутових споживачів тут приймали дуже широкий спектр відходів: папір, пластик, скло, метал, елементи живлення, одяг, дрібну електроніку та інші матеріали.

У СМІТТІ: як в різних містах вирішують проблему відходів

На даний момент станція тимчасово припинила приймати відходи – волонтери шукають новий майданчик і обіцяють незабаром відновити прийом. Інформація про це з’явиться на сторінці «Україна БЕЗ сміття» у Фейсбуці. А поки відходи самого різного виду (макулатуру, в тому числі картон, паперові гільзи і втулки, кришки від ПЕТ-пляшок, поліетилен, алюмінієві банки, склобій) можна нести в приймальні пункти «Київміськвторресурси». За довідками звертатися за телефонами: 044-517-65-64, 095-286-00-79.

ХАРКІВ. Крім уже традиційних для більшості українських міст контейнерів для збору пластику, Харків стартував із незвичайною ініціативою – автоматом з прийому пластикових пляшок за винагороду, але не грошову, як, наприклад, у Фінляндії, а у вигляді сувенірів. Дослідний зразок автомату з’явився у дворі багатоповерхівки на вул. Серповій, 4-а, в районі станції метро «Наукова».

У СМІТТІ: як в різних містах вирішують проблему відходів

Таким чином, активісти вирішили стимулювати харків’ян правильно поводитися з придатними до переробки матеріалами. Як відзначають розробники, якщо проект буде розвиватися, то з автоматів випадатимуть картки з балами, які слугуватимуть «валютою» в спеціальному інтернет-магазині, над створенням якого вже працюють.

Ще одна цікава ініціатива харків’ян, хоч і не зовсім «сміттєва», але теж в стилі «еко» – «Шафа добрих речей» (Холодногорский район, Полтавський Шлях, 6 А, 500 м від станції метро «Центральний ринок»). Сюди можна приносити будь-які непотрібні, але хороші(!) речі (одяг, прикраси, техніку, сумки, книги), а волонтери вже розсортують їх, частину відправлять нужденним, а частину виставлять на продаж. Виручені кошти, знову ж таки, підуть на благодійність. Телефон для довідок: 067-706-47-18.

ЛЬВІВ. Креативний стартап львів’ян – лабораторія ресайклінгу Zelenew працює під девізом «Міняємо репутацію пластика». Хлопці беруть на переробку пластикову тару, а пізніше перетворюють її в корисні дизайнерські речі – горщики для квітів, кошики, миски, абажури, фішки та багато іншого. Потім все це продається на різних виставках і ярмарках.

У СМІТТІ: як в різних містах вирішують проблему відходів

Цікаво те, що принісши свою тару і заздалегідь домовившись, можна поспостерігати за процесом переробки, взяти в ньому участь, придбати створені з переробленого пластику речі або замовити якийсь певний предмет. Один нюанс: звичайні пластикові пляшки тут не приймають – тільки HDPE (поліетилен високої щільності) у вигляді пробок, каністр, флаконів з-під різних засобів і поліпропілен в вигляді харчових контейнерів, одноразових стаканчиків, коктейльних трубочок, іграшок, відер і тазів. До речі, тут також беруть охочих постажуватися на такому незвичайному виробництві. Звертатися за довідками можна за телефоном 098-482-60-05, а привозити сировину на завод РЕМА на вул. Заводську.

ОДЕСА. Одним з найцікавіших «зелених» проектів останнього часу став еко-маршрут «Школи сортування сміття». Волонтери разом із сміттєзбірною компанією їздять різними районами міста і збирають відсортоване сміття, яке в заявлений час приносять одесити. В середньому за одну поїздку вдається зібрати близько 300-350 кг відходів. Графік еко-маршрутів можна дізнатися на сторінці Школи в Фейсбуці. Волонтери не приймають батарейки, лампи, оргтехніку та кераміку. До всього іншого дві вимоги: чистота і компактність.

У СМІТТІ: як в різних містах вирішують проблему відходів

ДНІПРО. Проект «Батарейки, здавайтеся» – це всеукраїнська ініціатива зі збору відпрацьованих батарейок. Зародилася вона в Дніпрі в 2013 році і тут же знаходиться найбільша серед усіх міст-учасників концентрація точок прийому – 419 штук. Всього ж таких пунктів в Україні 1500. Оскільки батарейки на території нашої країни зараз не переробляють, даний проект і всі інші, що діють зараз, спрямований лише на збір і зберігання таких відходів з прицілом на подальшу їх переробку. За словами волонтерів, на рахунку проекту вже 40 тонн батарейок і зараз розробляється план по відправці сировини на переробку за кордон.

У СМІТТІ: як в різних містах вирішують проблему відходів

Особливість ініціативи в тому, що вона стимулює розвиток еко-грамотності. Волонтери проводять лекції, виступають на конференціях, присвячених проблемам переробки сміття, закликають приєднуватися до проекту найрізноманітнішими способами: від розклеювання заготовленої інформації про шкоду батарейок, які розкладаються, до надання майданчиків під перевалочні пункти.

У НИХ. Швеція і Швейцарія перейшли на нульове поховання відходів. Це означає, що все, що викидають громадяни (а точніше 99% всього сміття) цих країн, переробляється на спеціальних заводах. За це кожен житель платить близько 1% від свого доходу на місяць. А ось Італія, Болгарія, Румунія і країни Балтії таким екооптімізмом не славляться через відсутність необхідної інфраструктури. Зате вони постачають свої відходи тій же Швеції або Німеччині, які вміють перетворювати сміття на гроші.

У СМІТТІ: як в різних містах вирішують проблему відходів

Сміттєпереробний завод у  Нідерландах

ДО РЕЧІ. На українських сайтах оголошень можна купити сміттєспалювальні установки, сортувальні лінії, окреме обладнання для сортування сміття і навіть міні-завод з переробки сміття. Він обійдеться всього в 60 тисяч доларів (при потужності сортувальної лінії до 35 тисяч тонн на рік і споживанні 9 кВт електроенергії). Така лінія цілком могла б покривати потреби невеликого міста.

Анна Мячина

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами