У Києві збирають підписи за встановлення в метро дефібриляторів. Навіщо це потрібно?

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?

Медики і тренери з надання домедичної допомоги, буваючи за кордоном, часто публікують фото автобусних зупинок зі встановленими на них портативними дефібриляторами (приладами, які «запускають» зупинене серце). Такі ж прилади часто можна зустріти в метро, ​​аеропортах та інших громадських місцях. В Україні ця практика не поширена. Однак лікарі та активісти сьогодні намагаються змінити ситуацію.

У Києві почали збір підписів за встановлення автоматичних (безпечних) дефібриляторів в метро. За словами організаторів збору, за останні півроку в КП «Київський метрополітен» померли 15 осіб – вони просто не дожили до приїзду «швидкої». Активісти впевнені, що установка на станціях дефібриляторів і навчання співробітників метрополітену поводження з ними допоможе уникнути смертей в майбутньому. Тому вони запустили проект #РеаніМетро на платформі Громадського бюджету Києва. Уже вдалося зібрати голоси на користь 12 станцій – там з’являться прилади та якісні аптечки. Голосування закінчується 6 червня 2019 року. На черзі – ще п’ять станцій.

НАВІЩО ЦЕ ПОТРІБНО?

Світова статистика говорить про те, що велика частина раптових зупинок серця відбувається поза лікувальними установами. І більше 80% з них відбуваються в громадських місцях (на роботі, в транспорті, на вокзалі, на зупинці). А міський трафік в жодній країні світу не дозволяє бригаді медиків дістатися до потерпілого протягом п’яти хвилин – золотого часу для успішної серцевої реанімації. Якщо поблизу з місцем події є портативний дефібрилятор і люди вміють ним користуватися, то виживаність у результаті раптової зупинки серця в таких місцях збільшується в десятки разів. Наприклад, в США підрахували, що в місцях, не обладнаних автоматичним дефібрилятором, лише 5% людей виживають після раптової зупинки серця. А в тих місцях, де прилади встановлені, а персонал закладів пройшов відповідне навчання, виживаність становить 40-75% (в залежності від особливостей місця).

Автоматичний дефібрилятор дуже простий у використанні. Людині, яка взялася допомагати потерпілому, потрібно всього лише слідувати голосовим командам. Однак це не скасовує необхідності пройти курси першої допомоги, оскільки в ході них формується правильна поведінка в екстреній ситуації і відпрацьовується послідовність дій. Такі тренінги тривають всього кілька годин, але навички, які в ході них купуються, рятують життя.

ЯК ДО ЦЬОГО ПРИЙШЛИ??

У США і Європі дуже сильні і авторитетні лікарські асоціацій. Їх слово має вагу в суспільстві і може вплинути на прийняття локальних рішень. Наприклад, Американська асоціація кардіологів з 2001 року випускала рекомендації щодо обов’язкового встановлення автоматичних дефібриляторів у громадських місцях, офісах і на підприємствах. З 2002 року те ж саме робила Європейська рада реаніматологів.

У підсумку, уряди США та європейських країн проголосили рішення проблеми раптової зупинки серця стратегічно важливим завданням і законодавчо затвердили рекомендації медиків. Згодом такі автоматичні дефібрилятори стали обов’язковим пунктом оснащення американських літаків, їх також почали встановлювати в патрульних машинах і в державних установах. У Німеччині такі прилади є на всіх великих підприємствах. Великобританія планує обладнати ними торгові центри, залізничні та автовокзали, аеропорти, готелі і концертні зали.

ЯКА СИТУАЦІЯ ЗАРАЗ В УКРАЇНІ?

Автоматичні дефібрилятори – не зовсім дивина для України. Вони є, наприклад, в деяких приватних клініках. Нещодавно з’явився один і в Одеському аеропорту. Як з’ясувалося, є прилад і в столичному Гідропарку, ось тільки до недавнього часу ніхто зі співробітників пляжного патруля не знав, як ним користуватися. Про це повідомив глава Всеукраїнського товариства парамедиків Ярослав Вус. Такі дефібрилятори часто показують і використовують на тренінгах з надання першої медичної допомоги і це змушує організації, які таких тренерів запрошують, задуматися про придбання приладу.

За орієнтовними прогнозами, у разі встановлення приладів у публічних місцях в Україні (не тільки в метро), можна було б рятувати від 30 до 50 тис. осіб на рік. Це населення типового українського райцентру. Але ціна такого порятунку досить висока – небідний Київський метрополітен, наприклад, не погодився платити за прилади. Один такий дефібрилятор коштує 50-60 тис. доларів, а ризик того, що вандали його пошкодять або вкрадуть, у нашій країні дуже високий.

Проте суспільний запит на такі прилади вже є. Підтримка медиків і навіть МОЗ – теж. Приклад Києва показує, що фінансовий аспект – також можна вирішити. До того ж, крім Громадського бюджету, ресурси якого не безмежні, є ще приватні підприємці, меценати і локальні благодійні ініціативи, які потенційно можуть взяти на себе такі витрати.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами