Що буде з Україною, коли працювати в країні стане нікому?

Чисельність працездатного населення в Україні стрімко скорочується. Однак сподіватися на те, що конкуренція за робочі місця зменшиться, а роботодавці почнуть платити співробітникам, що залишилися більше, не варто. EtCetera з’ясовував, чому українців стає менше і чому це погано.

НАС ЗАЛИШИЛОСЯ МАЛО. Україна займає одне з перших місць у світі за швидкістю скорочення працездатного населення і входить до тридцятки (29 місце) країн, які стрімко старіють. Про це заявив секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов на Всеукраїнському форумі сім’ї в Києві на початку лютого. За його словами, скорочення населення загрожує не тільки нацбезпеці України, а й самому існуванню української нації.

За даними Держстату, на 1 грудня 2018 року населення України становило трохи більше 42 млн чоловік, а на 100 померлих припадало лише 58 народжених. За прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень, у найближчі 10 років українців стане ще на 2,7 млн ​​осіб менше.

Елла ЛІБАНОВА, директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ:

Чисельність населення з урахуванням Донбасу, але без урахування Криму, з нинішніх 42,2 млн осіб на початок 2031 року знизиться до 39,5 млн, а чисельність працездатного населення (за європейськими стандартами – від 20 до 64 років) зменшиться з поточних показників 26,9 млн – до 24 млн осіб через відтік робочої сили за кордон.

Ці цифри показують, що високий рівень смертності та скорочення народжуваності – це тільки частина проблеми, причому не найбільша. Найважливіше – відтік працездатного населення через міграцію.

Що буде з Україною, коли працювати в країні стане нікому?

НЕ МИ ОДНІ. Депопуляція (скорочення чисельності населення) – це загальна проблема для багатьох держав. Причому в пострадянських (за винятком середньоазіатських) і східноєвропейських країнах показники смертності набагато перевищують показники народжуваності. В Україні, наприклад, природний спад населення складає 3,9%. В Європі гірші показники тільки у Литви, Латвії, Сербії та Болгарії. Найблагополучнішими в цьому питанні європейськими країнами стали Люксембург і Норвегія, де природний приріст становить 4,1%.

Експерти відзначають, що скорочення населення – це довгострокова тенденція для Європи. На нинішньому етапі природне вирівнювання ситуації неможливе – для цього кожній жінці дітородного віку довелося б народити трьох-чотирьох дітей. Тому завдання уряду – розробити національні і регіональні стратегії зі скорочення природного зменшення і компенсації втрати населення за рахунок інших джерел, наприклад, міграції.

Що буде з Україною, коли працювати в країні стане нікому?

ЧИМ ЦЕ ЗАГРОЖУЄ? Перший удар депопуляції відчує на собі пенсійна система і механізми соціальної підтримки. Весь світ може спостерігати це на прикладі Японії, де працююче населення відчуває все більший тиск. Це спонукало уряд вперше за багато років переглянути свою міграційну політику і відкрити свої двері для трудових мігрантів.

Ще один удар припаде на інфраструктуру. Через перекіс вікових пропорцій країна потребуватиме перебудови: знадобиться більше лікарень, будинків престарілих та, відповідно, медичного персоналу. А ось в галузі освіти відбудуться зворотні процеси. Зокрема, ЗВО, відчуваючи брак абітурієнтів, будуть змушені закривати свої філії і оптимізувати штати. У сфері дошкільної і середньої освіти негативні наслідки депопуляції помітять і сільські школи, і дитячі сади. А навчальні заклади великих міст потребуватимуть розширення через приплив населення з прилеглих районів.

МІГРАЦІЯ – це один з найпростіших і доступних способів компенсувати природне зменшення населення. Наприклад, у Норвегії стрімке старіння корінного населення компенсує потужний потік мігрантів з країн Африки та мусульманського світу. Частка вихідців з країн Азії та Латинської Америки стає дедалі більше в Канаді. Швеція, яку називають однією з перших жертв депопуляції у світі (поряд з Японією), також стала нарощувати міграційні потоки з-за кордону. Південна Корея, яка до 2030 року ризикує втратити 25% своєї робочої сили (через низьку народжуваність і високі темпи старіння нації), розраховує на зростання числа трудових мігрантів з Таїланду (вже тайців у країні близько 250 тис.) і Казахстану. Хоча корейське законодавство все ще залишається жорстким в питаннях міграції, а самі корейці негативно налаштовані по відношенню до трудових мігрантів.

Згідно з даними Держприкордонслужби, на початку 2000-х років Україна також почала залучати трудових мігрантів. І щороку кількість прибулих збільшувалася в кілька разів. До початку військової агресії на Сході до нас їхали переважно з Росії, Грузії, Білорусі, Молдови, Вірменії, Узбекистану, Туркменістану, В’єтнаму і Китаю. Але дестабілізація ситуації в країні скоротила цей потік. Новий сплеск відомство зафіксувало вже в 2018 році. І очікується, що міграційні процеси, як за легальними, так і за нелегальними каналами, відновляться з новою силою. Однак очікувати того, що Україна стане «трампліном» для мігрантів на шляху до Європи, не варто. Нові мігранти (з Білорусі, Казахстану, Киргизстану та Узбекистану) займуть робочі місця в тіньовому секторі будівництва та ринку послуг.

Що буде з Україною, коли працювати в країні стане нікому?

ЩО БУДЕ З РОБОТОЮ? За словами Елли Лібанової, Україну незабаром наздожене доля європейських країн: фахівців середньої ланки буде в надлишку, а от працівники з низьким і високим рівнем кваліфікації будуть у дефіциті.

Тому умови праці в середній ланці навряд чи стануть кращими, а конкуренція тільки виросте. Розраховувати на більше через погіршення демографічної ситуації можуть тільки топ-менеджмент і люди без спеціалізації, які шукають відповідну роботу. Ці два напрямки працевлаштування і повинні в найближчі роки залучити трудових мігрантів в Україну (знову ж таки – за європейським сценарієм), і нашій країні потрібно підготуватися до цього.

Василь ВОСКОБОЙНИК, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування:

Україні потрібно слідувати польському досвіду щодо залучення трудових мігрантів, але робити це з розумом, щоб сюди не пішла навала людей. Нам необхідно сформувати пропозиції про зміни в законодавстві, які дозволять залучати в Україну трудових мігрантів.

За словами експерта, уряд не повинен забувати про українців, які емігрували (за різними оцінками, від 3 до 7 млн), і має зробити все, щоб повернути їх назад. А для мігрантів, які приїдуть в нашу країну і займуть тут робочі місця, потрібно створити хороші правові та фінансові умови, щоб вони захотіли залишитися і вкладати гроші в українську економіку.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами