Шість куль у Трускавці: найтаємничіше політичне вбивство в Україні не було розкрите

Шість куль у Трускавці: найтаємничіше політичне вбивство в Україні не було розкрите

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті ХРОНОГРАФ на сайті EtCetera ми говоримо про тих людей, події та явища в історії України, про яких вам навряд чи розповідали в школі чи вузі.

Увечері 29 серпня 1931 року над карпатським курортом Трускавець вирувала гроза. Постояльці пансіонату Сестер Василіянок розбрелися по номерах, і ніхто не звернув уваги на двох молодих людей, які о 19.30 увійшли в будівлю готелю і бадьорим кроком попрямували до однієї з кімнат. Відкривши двері, вони витягли револьвери і шість разів вистрілили в чоловіка, що знаходився в кімнаті, а потім втекли. Ніхто з постояльців пансіонату не звернув уваги на постріли – їх прийняли за гуркіт грому. А наступного ранку всі польські і західноукраїнські газети вийшли з повідомленням на першій шпальті, що стало шоком для багатьох: у Трускавці убито депутата Сейму Тадеуша Голувко.

На похорон убитого політика прийшли сотні людей. А серед вінків, залишених на його могилі, було кілька десятків синьо-жовтого кольору. Справа в тому, що серед польських політиків Тадеуш Голувко вважався одним з найбільших друзів українців. Він і сам мав українське коріння – його прадід підписувався як Головко, і тільки потім сім’я змінила прізвище на польський манер. Будучи депутатом від правлячої партії (точніше, від так званого «Безпартійного блоку співпраці з урядом»), Голувко постійно сварився з главою польської держави, маршалом Юзефом Пілсудським – через політику, яку той проводив в окупованих західноукраїнських землях. «Бездумна політика штовхала Польщу в прірву, бо мільйонні маси ненавиділи не тільки тупу грубу бюрократію, а й саму польську державність», – стверджував Голувко. Разом з соціалістом Ігнацієм Дашинським він пропонував Сейму проект автономії для Західної України – але консервативна більшість його не підтримала.

Загалом, не дивно, що не тільки польська, а й українська громада Галичини засудила вбивство в Трускавці. Найпопулярніша львівська українська газета «Діло» назвала убитого «щирим другом українського народу». Засудив невідомих вбивць і глава Української греко-католицької церкви митрополит Андрій Шептицький.

Розпочате польською поліцією розслідування вбивства Тадеуша Голувко відразу ж зайшло в глухий кут. Поліцейські не просто не вийшли на слід безпосередніх виконавців – у них навіть не було переконливої версії того, хто б міг бути замовником резонансного злочину. Правда з’ясувалася зовсім випадково. У грудні 1932 року у Львові судили двох бойовиків Організації українських націоналістів (ОУН), Василя Біласа і Дмитра Данилишина. Їх звинувачували в нападі на поштове відділення в Городку під Львовом – втім, вони й не заперечували своєї провини. Більше того, на суді Білас заявив, що саме він – разом з Данилишиним – і вбив Тадеуша Голувко.

Встановити подробиці злочину не склало особливих труднощів. Виявилося, двірником у пансіонаті Сестер Василіянок працював член ОУН Олесь Буній. Він і повідомив товаришам, що в готелі зупинився відомий гість, а також допоміг їм проникнути в кімнату Голувко. Залишалася лише одна невирішена загадка – навіщо оунівцям вбивати одного з небагатьох польських політиків, які шукали порозуміння з українцями?

Пролити світло на цю загадкову справу повинен був судовий процес у місті Самборі, який тривав з 19 вересня по 6 жовтня 1933 року. Підсудних – вже знайомого нам Олеся Бунія, а також членів ОУН Миколу Мотику та Романа Барановського – звинуватили у співучасті в убивстві Тадеуша Голувко. Преса чекала сенсаційних зізнань. І вони дійсно прозвучали. Один з підсудних – Роман Барановський – розповів, що протягом декількох років був таємним агентом польської поліції в рядах ОУН. Саме за його наводкою були заарештовані деякі видатні діячі організації. Але через якийсь час поліцейські запідозрили, що Барановський веде подвійну гру, і заарештували його. За участь у вбивстві Голувко Романа Барановського засудили до десяти років тюремного ув’язнення. Через два роки він помер у в’язниці від туберкульозу.

Зізнання Барановського викликали ефект бомби, що розірвалася, і ще довго обговорювалися в західноукраїнському суспільстві. За цим обговоренням якось непомітно відійшло вбік головне питання – навіщо все-таки вбили Тадеуша Голувко? Самбірський процес так і не дав на нього відповіді.

Самі активісти ОУН у своїх спогадах пишуть, що вважали Голувко ворогом. «Він нас роззброював ідеологічно», – пояснює один з членів організації. – «З ендеками (тобто, польськими націоналістами. – Ред.) ситуація була принаймні проста: ми тут, а вони – там. Голувко розмивав кордони». Можливо, оунівці насправді в це вірили. Вони закликали українців до безкомпромісної боротьби проти Польщі, а такі діячі, як Голувко, цій боротьбі заважали.

Але одна деталь все одно залишається незрозумілою. Якраз у ті дні, коли в Трускавці готувався замах, форум Ліги Націй у Женеві повинен був розглядати скарги українців на утиски з боку польського уряду. Більшість учасників форуму були налаштовані підтримати українські вимоги. Гучний теракт, влаштований українською організацією, міг би змусити їх переглянути свої погляди. Це розуміли всі, в тому числі й лідери ОУН. «Провід українських націоналістів» (вище керівництво організації) настійно рекомендував активістам утриматися від насильства, поки в Женеві розглядається українське питання.

Однак Голувко все-таки вбили. На думку історика і члена ОУН Петра Мірчука, вбивство організував місцевий осередок організації – без узгодження з «Проводом». А публіцист (і також активіст ОУН) Зіновій Книш стверджував, що це взагалі була особиста ініціатива Бунія, Біласа і Данилишина. Іншу версію відразу ж після Самбірського процесу озвучила львівська газета «Громадський голос». Її автори прийшли до висновку, що оунівців просто використовувала в своїх цілях польська таємна поліція, діючи через Романа Барановського та інших своїх агентів у керівництві ОУН. Ця версія не позбавлена ​​сенсу: незадовго до своєї загибелі Тадеуш Голувко розглядав скарги на беззаконня і самоуправство з боку поліції. Тож у поліцейських був привід бажати йому смерті. Нарешті, журналіст газети «Діло» Іван Кедрін писав, що за вбивством Голувко могли стояти польські шовіністи, які намагалися перешкодити діалогу між українцями і поляками. В цьому їхні цілі збіглися з цілями ОУН.

Так чи інакше, але крапку в цій заплутаній детективній історії не поставлено до сих пір.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами