Сам собі лікар: чому у світі підтримують ідею самолікування, а в Україні застерігають від нього?

«Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я», – такий напис супроводжує рекламу ліків на телебаченні та у друці. Про те, що займатись самолікуванням не варто, говорять медики та МОЗ. Чому ж в інших країнах ставлення до цього явища зовсім інакше? EtCetera з’ясував, де самолікування є частиною державної стратегії.

БЕЗ ТРАВ ТА БАДів. Одразу зазначимо, що йдеться про доказову медицину, тобто самолікування лікарськими препаратами (що продаються в аптеках) на основі рекомендацій медиків або доступної інформації в інтернеті, наприклад. Адже тільки в цьому випадку у перспективі можна визначити об’єктивні параметри такої медичної самодопомоги і відслідкувати її ефективність. Наприклад, деякі країни вже проводять випробування медпрепаратів в рамках самолікування. Щодо традиційної медицини чи якихось екзотичних практик, то такі дослідження майже нездійсненні, та й їхні результати застосувати для великих груп населення неможливо.

Тож маємо справу з так званим відповідальним самолікуванням. Коли людина придбає ліки не бездумно, довіряючи сумнівній рекламі, а з розумом – дослухаючись до лікарів та вивчаючи об’єктивну інформацію про той чи інший препарат. І так само їх вживає.

РОЗВАНТАЖИТИ ЛІКАРІВ. У Великій Британії відповідальне самолікування є важелем зменшення навантаження на систему охорони здоров’я. Це насамперед стосується більшості «хроніків». 70-80% з них можуть контролювати свій стан самостійно, варто лише навчити їх цьому.

І Британія робить це. У країні діють державні та місцеві програми підтримки та навчання людей із хронічними захворюваннями. У рамках цих програм медики, соціальні працівники та волонтери навчають пацієнтів слідкувати за своїми показниками, нормалізувати свій стан з допомогою рекомендованих препаратів, вправ чи дієт, забезпечують (чи сприяють забезпеченню) ліками, апаратами для вимірювання тиску, тест-системами для вимірювання рівня цукру.

А в Канаді, до того ж, держава спільно з виробниками несе відповідальність за безпечність ліків, випускаючи навчальні матеріали для лікарів та пацієнтів щодо коректного їх використання.

УСІ БІДИ ВІД РЕКЛАМИ. Насправді, проблема самолікування у країнах із сучасною, розвиненою системою охорони здоров’я гостро не стоїть. Адже, по-перше, у вільному доступі знаходиться досить незначна кількість ліків (більшість можна придбати лише за рецептом, причому часто в обмеженій кількості, наприклад, точно на курс лікування). А по-друге, реклама доступних ліків жорстко регламентована і спрямована більшою мірою не на кінцевого споживача (пацієнта), а на лікарів та медзаклади (що, безперечно, також не дуже добре, але краще, ніж перший варіант).

ФАКТ. Щороку в Україні офіційно (!) реєструється близько 500 випадків побічних реакцій різного ступеня важкості, які виникли в результаті самолікування. Серед препаратів, які стали причиною таких реакцій частіше за все вказують анальгін, аспірин, левоміцетин, амоксициллін, бісептол, диклофенак та німесіл.

Близько 25% всіх пошукових запитів
у google стосуються стану здоров’я.
І це складає близько 3,5 мільярда
запитів на рік
по всьому світові.

СТИМУЛ. Як не дивно це визнавати, але попри те, що у вітчизняній медицині є багато проблем, все ж політика проти бездумного самолікування помалу впроваджується. Щонайменше зі сторони МОЗу. Сюди можна віднести урядову програму «Доступні ліки», яка змусила людей іти до лікаря за рецептом, і місцеві ініціативи покриття частини коштів на обстеження та лікування певних категорій громадян.

До того ж МОЗ останнім часом все частіше робить великий акцент на доказовій медицині, переносячи дискусії навколо методів лікування та якості препаратів у публічну площину. В ідеалі, звичайно, Україна має наслідувати шлях країн, де аптеки практично повністю перейшли на обслуговування лікарських рецептів. Проте, як уже неодноразово зазначалося, вітчизняне фармацевтичне лобі занадто сильне.

Ще одна проблема, яка заважає впровадженню відповідального самолікування – нестача підготовлених до цього фармацевтичних кадрів. Адже за умови, коли людина покладається на об’єктивну інформацію про ліки та їх застосування, необхідно, щоб на етапі продажу можна було отримати якісну консультацію. Це б стимулювало людей до відповідального самолікування. Але роль провізора та фармацевта в такій моделі змінюється і вже не може передбачати вплив на таких працівників політики закладу чи компаній-постачальників. А це в умовах нашого ринку важко собі уявити.

НАЙГІРШИЙ НАСЛІДОК неконтрольованого самолікування, який людство переживає вже зараз, – це стійкість до антибіотиків, які в нашій країні досі знаходяться у вільному продажу. А за даними ВООЗ, за 35 років близько 300 мільйонів осіб у світі можуть передчасно померти через розвиток високої стійкості бактерій до протимікробних препаратів. Тож перехід самолікування у площину спільної відповідальності пацієнта, лікаря та фармвиробника є зараз одним з пріоритетних завдань системи охорони здоров’я.

Читайте також: З’ЇЖ МЕНЕ, ВИПИЙ МЕНЕ! ЯК ФАРМАЦЕВТИЧНІ КОМПАНІЇ ДУРЯТЬ УКРАЇНЦІВ

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами