Просто про складне: хто, як і навіщо пропагує науку в Україні?

В ЧОМУ СПРАВА?

Наука в Україні переживає далеко не кращі часи. Чиновники часто не бачать сенсу виділяти гроші на наукові дослідження, тому вчені змушені або шукати підробіток, або міняти сферу діяльності, або зовсім залишити країну. Проте, в Україні знаходяться ентузіасти, які витрачають власний час (а часто й гроші) на те, щоб довести, що наука – це важливо, потрібно і цікаво. EtCetera розбирався, хто вони і навіщо вони це роблять.

ХТО ЗАЙМАЄТЬСЯ ПОПУЛЯРИЗАЦІЄЮ НАУКИ В УКРАЇНІ?

В основному популяризація науки – це приватна ініціатива окремих ентузіастів. Таких, наприклад, як фізик Антон Сененко, який постійно пише про науку на своїй сторінці у Фейсбуці, чи зоолог Наталя Атамась, яка організовує лекції та дискусії в київському клубі «Еволюція».

Є й тематичні сторінки в мережі. Наприклад, ініціативна група вчених Національної академії наук ще в 2011 році створила сайт Моя наука. Тут вчені та викладачі розповідають про новітні досягнення світової науки, а читачі можуть отримати кваліфіковані відповіді на свої запитання. Варто згадати також журнал Куншт і проект Цікава наука, волонтери якого перекладають українською мовою науково-популярні відеоролики.

Нарешті, існують спеціалізовані заклади на кшталт одеського Музею цікавої науки або тернопільського муніципального Центру науки. А взагалі, популяризацією науки можна займатися в найнесподіваніших місцях – за словами патофізіолога професора Віктора Досенко, «в пабах і хабах».

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

Способи пропаганди науки можуть бути найрізноманітнішими: від традиційних лекцій до абсолютно нестандартних заходів на кшталт одеського Science Slam (це щось середнє між стендап-виступом, науковою конференцією і змаганням).

З 2013 року в різних містах України проводяться Дні науки і Наукові пікніки.

А за останні два роки вчені «освоїли» і формат вуличних демонстрацій. Вони провели кілька «еволюційних маніфестацій» і «маршів за науку» на вулицях Києва. Креативними плакатами і кумедними гаслами (на кшталт «Логіка! Щеплення! ГМО!») учасники цих акцій звертали увагу городян на стан вітчизняної науки.

ХТО ФІНАНСУЄ ПРОПАГАНДУ НАУКИ?

Ніякого системного, цілеспрямованого фінансування немає. Заходи з популяризації науки зазвичай або безкоштовні, або оплачуються самими відвідувачами. Наприклад, «Дні науки» – це волонтерський проект, ні організатори, ні запрошені лектори не отримують грошей за участь у ньому. За словами одного з організаторів «Днів науки», співробітника Інституту фізіології імені О. Богомольця Олексія Болдирєва, останнім часом до проекту вдалося залучити кількох спонсорів. Вони допомагають друкувати оголошення та організовувати переїзд гостей з однієї локації на іншу.

ДЛЯ ЧОГО ЦЕ ПОТРІБНО?

Для того, щоб переконати суспільство у важливості наукових досліджень. Наука в Україні стикається з декількома проблемами. По-перше, це недостатнє фінансування. На думку Антона Сененка, вченим не вижити без державних грошей. Розраховувати на приватних спонсорів не доводиться: фундаментальні дослідження не приносять практичної економічної вигоди «тут і зараз», тому малоцікаві інвесторам. На жаль, навіть перші особи держави нерідко мислять таким самим чином. Наприклад, колишній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк в листопаді 2015 року обурювався, що не бачить «реальних практичних результатів» наукових досліджень.

По-друге, в Україні процвітає псевдонаука. Різні псевдонаукові теорії про «торсіонні поля», «пам’ять води» і «лептонного бога» проникають не тільки в ЗМІ, але і в навчальні заклади.

ХТО ВІДВІДУЄ НАУКОВІ ЗАХОДИ?

За словами Олексія Болдирєва, готуючись до перших «Днів науки», організатори розраховували на 20-30 гостей. А в результаті захід відвідали кілька сотень людей. На «Дні науки», «Наукові пікніки», лекції та науково-популярні фестивалі ходять і дорослі, й діти. Серед них – професіонали і просто люди, які цікавляться наукою, студенти, школярі, які планують вступати на наукові спеціальності.

ЩО ДУМАЮТЬ ВЧЕНІ ПРО ПОПУЛЯРИЗАЦІЮ НАУКИ?

Про це у вересні 2017 року запитували соціологи з групи «Рейтинг» у співробітників наукових установ Києва, Дніпра, Львова, Одеси і Харкова. Як виявилося, 86% опитаних вчених вважають, що відкриті лекції, статті в ненаукових журналах, коментарі для ЗМІ та участь у телепрограмах – це їх професійний обов’язок. А 45% заявили, що особисто займаються популяризацією науки – постійно або час від часу.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами