Хронограф. Професія – кат. Ким були «майстри недобрі» в середньовічній Україні

Хронограф. Професія – кат. Ким були «майстри недобрі» в середньовічній Україні

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті ХРОНОГРАФ на сайті EtCetera ми говоримо про тих людей, події та явища в історії України, про які вам навряд чи розповідали в школі чи вузі.

Завдяки численним фільмам і мультфільмам ми вже не можемо уявити собі середньовічного ката без великої сокири і червоного ковпака, який приховує обличчя. Однак справжнім катам приховувати обличчя було абсолютно ні до чого. Зрештою, вони просто виконували свою роботу. А їхня професія була нічим не кращою і не гіршою за інших. У будь-якому разі, так вважали у середньовіччі. У тому числі й в Україні.

У Київській Русі катів не було. Тодішнє законодавство – славнозвісна «Руська правда» – взагалі не передбачало такого виду покарань, як смертна кара. Звичайно, на практиці на Русі все ж таки страчали – наприклад, за заколот, зраду або злочин проти церкви. Але спеціально навченого професіонала, який би цим займався, не існувало.

Кати з’явилися в Україні лише у XV– XVI століттях, коли українські землі входили до складу спочатку Великого князівства Литовського, а потім Речі Посполитої. За законодавством цих держав, кат, він же «екзекутор», був муніципальним службовцем, на кшталт писаря, судді або капітана міської варти. Щоравда, далеко не кожне місто в ті часи мало ката. Ми точно знаємо, що такі фахівці  працювали у Львові, Кам’янці та Кременці. Ну а там, де інквізитора не було, доводилося виписувати його у сусідів. На деякий час.

Про побут, звичаї та нелегку працю українських катів ми можемо судити на прикладі Львова. У столиці Галичини посада міського екзекутора з’явилася на початку XV століття. Утім, в документах міських архівів його нерідко називали «майстром справедливості», «паном малодобрим» або просто «майстром». Вважалося, що кат служить небесній і земній справедливості, а тому в його діях немає ніякого гріха ні перед Богом, ні перед людьми.

Проте, є всі підстави припускати, що городяни ставилися до нього без належної поваги. Наприклад, статути ремісничих цехів забороняли їх учасникам укладати будь-які договори з самим інквізитором та членами його сім’ї. Навіть в церкві для «майстра справедливості» відводилося спеціально позначене місце. Ну а допомагати катові у виконанні його обов’язків і зовсім вважалося ганебним.

У принципі, все це можна зрозуміти. «Панами малодобрими» в основному ставали люди, схильні до насильства, і навіть прощені колишні злочинці. Останні, до слова, не завжди відмовлялися від колишніх негожих звичок. Наприклад, у 1629 році Львів залишився без ката – попередній «спеціаліст» вбив людину і втік.

Але якщо залишити поза увагою нелюбов громадськості, то службове становище інквізитора було не таким вже й поганим. Його безпосереднім начальником був війт, тобто мер міста. Платню катові і його помічникам, яких зазвичай було двоє, платили з міської скарбниці. Зарплата, до речі, була досить непоганою на ті часи: у XVIII столітті «майстер справедливості» отримував 4 злотих на тиждень. Плюс «гонорар» за кожну екзекуцію. Крім цього, міський магістрат надавав катові безкоштовне житло. Нарешті, мотузки для повішення, дрова для вогнища та інші необхідні у професії речі теж оплачувало місто.

Працював львівський екзекутор на свіжому повітрі. Смертні вироки найчастіше виконувалися на Горі Страт, неподалік від нинішнього Краківського ринку. Це місце добре проглядалося з ярмаркової площі. Ну а осіб шляхетського походження страчували  в найбільш багатолюдній частині міста, на площі Ринок.

Страти здійснювалися чотирма способами: через відрубування голови, повішення, спалення на багатті і ламання кінцівок. У кожної з них була своя специфіка. Наприклад, вогнище очікувало фальшивомонетників, єретиків і жінок, які вбили близького родича. Вішали, в основному, злодіїв. Ну а найпрестижнішою стратою вважалося відрубування голови.

До речі, в 1508 році стався вартий уваги випадок. Намагаючись обезголовити шляхтича Ієроніма Добростанського, екзекутор не зміг зробити це з першого удару. Наносити другий удар він категорично відмовився, заявивши, що, мабуть, така воля небес. Смертника тут же помилували. Добростанськаий мало того, що залишився живий, так ще і домігся в суді, щоб магістрат виплатив йому 3000 злотих – як сказали б зараз, за ​​моральну шкоду.

До речі, в обов’язки ката входило не тільки приведення у виконання смертного вироку. Крім цього він повинен був утримувати місця екзекуції в належному санітарному стані, виконувати функції тюремного наглядача, доставляти обвинувачених до суду і засуджених – до місця страти, а також катувати підозрюваних. До речі, у ті часи практикувалися два види тортур – розтягування і підсмажування – але про це якось іншим разом. Також «майстер справедливості» виконував легкі тілесні покарання – бив засуджених різками біля кам’яного ганебного стовпа, встановленого біля міської ратуші.

Були у ката й обов’язки, взагалі ніяк не пов’язані з відправленням правосуддя. Наприклад, він стежив за порядком на ринку і, разом з помічниками, прибирав з вулиць сміття. Ще екзекутор повинен був організовувати похорон людей, які померли у в’язниці або на вулиці, якщо у них не було родичів. І, звичайно ж, у «панів малодобрих» були «ліві» заробітки. Деякі з них продавали бажаючим відрубані руки страчених – народний поголос приписував їм магічні властивості. Інші взагалі жили за принципом «і лікує, і калічить». Вони надавали медичну допомогу тим, хто зазнав тортур і тілесних покарань. Екзекутор створював серйозну конкуренцію лікарям і цирульникам, тому в кінці XVIII століття австрійська влада заборонила катам займатися медичною практикою.

Такі справи.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом, і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera.

Читайте також: ХРОНОГРАФ. ЯКІ ЕКЗОТИЧНІ ЗВІРІ ВОДИЛИСЯ ЗА ЧАСІВ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами