«Правий сектор»: від героїв революції до героїв кримінальної хроніки

ЗВІДКИ ВЗЯЛАСЯ?

Про «Правий сектор» вперше заговорили в листопаді 2013 року. Так позначило себе об’єднання кількох націоналістичних груп, які брали участь у Євромайдані.

Спочатку «Правий сектор» був досить строкатою компанєію. З одного боку, в його склад увійшли ультрарадикальні угруповання на кшталт «Патріота України» та «Білого молота», з іншого – лідер об’єднання Дмитро Ярош був прихильником досить помірних національно-консервативних поглядів. Проте націоналісти об’єдналися, за їх власними словами, «щоб якось себе позначити і захистити» від інших, ідейно близьких їм, учасників Євромайдану.

До речі, з головною метою протесту «Правий сектор» був категорично не згоден. Праві не підтримували угоду про Асоціацію з ЄС, і взагалі були проти європейської інтеграції. В русі, що розгортався, вони бачили щось інше – «національну революцію», в якій хотіли зайняти чільне місце.

Битви з «Беркутом» під час Майдану, а потім (після початку бойових дій) на Донбасі, утворення Добровольчого українського корпусу – створили «Правому сектору» героїчний імідж. До лав об’єднання вступило чимало молодих людей з усіх регіонів країни.

РОЗКОЛИ І ВІДКОЛИ

Після втечі Віктора Януковича «Правий сектор» перетворився в партію. Вірніше, партія «Українська національна асамблея», що входила в об’єднання, змінила назву на «Правий сектор», а решта угруповання просто влилися в її склад.

Практично відразу з’ясувалося, що до політичних баталій праві готові набагато менше, ніж до боїв на барикадах. На парламентських виборах 2014 року «Правий сектор» провалився, а в місцевих виборах 2015 року і зовсім відмовився брати участь.

Політичні невдачі супроводжувалися внутрішніми негараздами. Партія, що не встигла з’явитися на світ, вже пережила кілька розколів. Спочатку відійшла найбільш радикальна її частина – «Патріот України» та «Білий молот». Потім організацію залишив її лідер Дмитро Ярош, повівши за собою найбільш помірну частину активістів.

ПІСЛЯ ЯРОША

«Правий сектор» оцінює нинішню владу як режим «внутрішньої кланово-олігархічної окупації», а себе, відповідно, – як радикальну опозицію. Однак назва організації з’являється в кримінальній хроніці значно частіше, ніж у стрічці політичних новин. Наприклад, влітку 2015 року широку популярність здобула перестрілка в Мукачевому за участю членів «Правого сектора». А в січні 2016 року п’ятьох активістів організації затримали за бійку з працівниками готелю на гірськолижному курорті Драгобрат.

У той же час, «Правий сектор» «відзначився» і в ідейно мотивованому вуличному насильство: організація регулярно бере участь в нападах на акції лівих активістів, феміністок і спільноти ЛГБТ.

ЩО ПРОПОНУЄ?

«Правий сектор» – класична праворадикальна організація. Вона обіцяє повернути Україні ядерну зброю, оголосити війну Росії і повернути окуповані території військовим шляхом, попередньо оголосивши їм повну блокаду. У той же час, «Правий сектор» – за позаблоковий статус України і проти вступу в Євросоюз. У внутрішній політиці партія виступає за націоналізацію стратегічних підприємств, заборону продажу землі, боротьбу зі «спекулятивним капіталом», а також за право на носіння зброї і повернення в паспорт графи «національність». Нарешті, «Правий сектор» має намір затвердити «християнські цінності» і перемогти «аморальність, гендерну ідеологію і сексуальні збочення».

ЗАСІКИ ПАРТІЇ

За даними видання «Новий Час», на перших порах «Правому сектору» надходили кошти від близьких соратників мільярдера Ігоря Коломойського – Бориса Філатова і Геннадія Корбана. Втім, сам Коломойський неодноразово заперечував, що є спонсором правих. Зате участь у матеріальній підтримці «Правого сектора» не приховували інші великі бізнесмени, наприклад, Віктор Балога.

Після виходу Дмитра Яроша організація залишилася без більшості джерел фінансування, оскільки вони були зав’язані на особистих контактах колишнього лідера. Зараз, за ​​словами нового глави «Правого сектора» Андрія Тарасенка, націоналісти фінансують себе самі. Для цього вони заснували охоронну фірму «Безпека ПС», інтернет-магазин «Права крамничка» і схожі структури в регіонах.

ХТО ТУТ ГОЛОВНИЙ?

Яскравих лідерів, які були обличчям «Правого сектора» під час подій на Майдані, в організації більше немає. Дмитро Ярош заснував власний політичний проект («державницька ініціатива Яроша»), Борислав Береза ​​після обрання депутатом Верховної Ради забув про «Правий сектор», а Олександр Музичко («Сашко Білий») загинув у перестрілці з міліцією.

Сьогодні «Правий сектор» очолює маловідомий Андрій Тарасенко, а єдиною більш-менш помітною на всеукраїнському рівні медіа-персоною в партії є її прес-секретар Артем Скоропадський.

ПЕРСПЕКТИВИ

Відразу після Майдану «Правий сектор» здавався найперспективнішою націоналістичною організацією в Україні. Однак сьогодні партія значно поступається як більш досвідченій «Свободі», так і «новачкам» з «Національного корпусу». Судячи з усього, керівники організації це розуміють, і тому бачать її майбутнє – в ширшому об’єднанні націоналістів. У березні 2017 року «Правий сектор» підписав «Національний маніфест» зі «Свободою» і «Нацкорпусом», а на президентських виборах 2019 року заявив про підтримку «свободівця» Руслана Кошулинського.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами