Працювати треба: наскільки справедливі звинувачення українців у ліні

Щоб Україна стала процвітаючою, потрібно припинити скаржитися на життя і починати працювати, не покладаючи рук. Такий рецепт процвітання дають багато лідерів громадської думки – від всезнаючих блогерів Фейсбуку до успішних бізнесменів і політиків. Але чи дійсно українців можна звинуватити у невмінні і небажанні працювати?

ПРИМУС ДО НЕРОБСТВА. Зразком для наслідування у нас вважаються країни Євросоюзу. Як і ми, європейці взяли багато з ідей соціалізму. Тут діють гарантії 40-годинного робочого тижня, право на оплачувану відпустку і страховку, зафіксовані мінімальна зарплата й умови праці на рівні держави і в окремих галузях. Такий підхід став результатом тривалої боротьби профспілок «за права трудящих». Самі профспілки досі працюють і в деяких країнах мають велику політичну вагу. Наприклад, у Німеччині.

Як це виглядає на практиці? Водій автобуса німецької фірми FlixBus виїжджає о 7 годині ранку з Кельна, щоб о 12:30 бути в Бремені. Через чотири години він зупиняється на найближчій заправці з кафе, просить пасажирів вийти і каже, що рушить тільки через 30 хвилин. Це – його законний відпочинок, коли він не просто має право, а зобов’язаний відпочити, – так вирішила профспілка водіїв.

У всій Німеччині жодна «зразкова» фірма і жоден «зразковий» водій не можуть порушити це правило. В іншому випадку були б створені такі умови конкуренції, коли у виграші залишаються перевізники, що гарантують своїм клієнтам швидкість за рахунок втоми і гастриту своїх підлеглих. «Примус до неробства», щоб уникнути недобросовісної конкуренції, зустрічається в країнах ЄС повсюдно. У тій же Німеччині в святкові дні закриваються всі магазини і кафе, крім мусульманських, а в Польщі навіть введено заборону на роботу магазинів по неділях.

СПРАВІ – ЧАС. Ще одна «соціалістична» країна – Ізраїль. Тут активно працює система погодинної оплати. Вона дуже зручна як для тих, хто працює неповний робочий день, так і для трудоголіків. Як би найманий працівник не любив рідну фірму, за кожну годину понаднормової роботи ввечері або у вихідні йому належить винагорода за збільшеною ставкою. Тому в Ізраїлі багато працювати – це реальний спосіб заробляти більше.

Німці й ізраїльтяни, як правило, працюють не більше 40 годин на тиждень і мають гарантовані 20 днів відпустки в будь-який зручний для них час. Французи та іспанці в окремих випадках мають 2-годинну робочу перерву, а шведи всерйоз замислюються над запровадженням 6-годинного робочого дня. Головні трудоголіки Європи – швейцарці, які працюють 42 години на тиждень, тобто – менше дев’яти годин на день. Життя в цих країнах далеке від ідеалу, але якщо порівнювати з Україною, то місцеве населення – процвітає.

ВСЕ ДЛЯ РОБОТИ. Соціалізм – не єдиний підхід, який призводить до успіху країни. У США, наприклад, справи йдуть зовсім по-іншому. Працівники можуть влаштовуватися на 9-10-годинний робочий день, а 10 днів відпустки на рік вважається нормою. В результаті, виграє вся економіка: США розвиваються швидше, ніж країни ЄС, та й середній рівень життя тут відчутно вищий.

Але найбільше працюють жителі розвинених країн Азії. У Південній Кореї, Сінгапурі та Японії – 6 днів на тиждень по 10 годин на день є правилом. Такий підхід має не стільки економічні, скільки історичні причини. Населення Східної Азії здавна славилося своєю працьовитістю і здатністю працювати від зорі до зорі. Однак твердження, ніби саме це стало запорукою їх процвітання – суперечливе. Адже по 10-12 годин на день працюють і в найбідніших країнах Азії – Таджикистані, Бірмі, Бангладеш.

РІЗНИЦЯ. Досвід економічно благополучних країн показує, що немає єдиного підходу до праці, який гарантував би успіх. Одні працюють більше, інші – менше. До речі, для того щоб споживати – купувати товари і користуватися послугами – людині потрібні не тільки гроші, але і час.

За кількістю відпрацьованих годин українці знаходяться десь посередині між Європою та Азією. Багато хто працює по 9-10 годин на день, бере завдання на вихідні. Здавалося б, що ще потрібно для процвітання?

Очевидно, що Україні не вистачає цивілізованих правил ведення бізнесу, які дозволили б багатіти і господарям, і їх працівникам, і всій державі. А ось з працездатністю населення у нас все в порядку. І мільйони українців, які щорічно виїжджають на роботу за кордон, наочно це доводять.

ХТО РАНО ВСТАЄ? Якщо говорити виключно про час роботи, принципова різниця між Україною і країнами ЄС все ж є. Багато європейців починають працювати о 7-8 годині ранку і закінчують до 16-ти. Проїжджаючи через міста Польщі та Німеччини, можна побачити натовпи людей, які поспішають на автобуси й електрички вже о 6 годині ранку. Такий графік краще пов’язаний з біологічним годинником людини, ніж звична для нас робота з 9-ї ранку до 6-ї години вечора. А ще у працівників залишається більше часу на спілкування з сім’єю і виховання дітей.

Читайте також: ДЕ І ЯК ЗАРОБИТИ: КОГО ШУКАЮТЬ РОБОТОДАВЦІ І КОМУ ПЛАТЯТЬ БІЛЬШЕ

 

Поделиться

Читайте на ETCETERA

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами