Політлікнеп. Що в Україні називають «соціалізмом» і чому це неправильно?

Політлікнеп. Що в Україні називають «соціалізмом» і чому це неправильно?

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті ПОЛІТЛІКНЕП на сайті EtCetera ми говоримо про ті слова, які часто чуємо у виступах політиків і зустрічаємо в публікаціях (в тому числі й на нашому сайті), але не завжди розуміємо, про що йде мова. Чим політики, на жаль, нерідко користуються.

Коли деякі наші експерти хочуть образити кого-небудь з політиків або чиновників, вони називають його «соціалістом». У їхньому розумінні «соціаліст» – це одночасно і чиновник-бюрократ, який прагне все контролювати і ускладнює життя бізнесу, і політик-популіст, який обіцяє електорату свідомо недосяжні «соціальні плюшки». А ще соціалізм був у Радянському Союзі. Загалом, у нинішній Україні це слово стало свого роду втіленням усього лихого.

Проте, у всіх європейських країнах є впливові соціалістичні і соціал-демократичні партії, які нерідко формують уряди. Власне кажучи, та Європа, яка нам так подобається і яку ми прагнемо наслідувати – з високим рівнем життя, повагою до прав людини і демократією – це, значною мірою, якраз продукт діяльності цих самих партій.

В Європі соціалістами називають тих політиків, експертів і активістів, які відстоюють інтереси працівника і споживача, а не роботодавця і виробника. Тому соціалісти мають вплив у профспілках, в різних правозахисних організаціях і в об’єднаннях, які представляють інтереси місцевих громад. Їх головна мета – не поставити все під контроль держави, як думають наші доморощені експерти, а забезпечити якомога більш справедливий розподіл ресурсів і благ між усіма учасниками суспільства.

Як бачите, нічого крамольного тут немає. Якщо бізнес може захищати свої інтереси, просувати вигідні йому закони і встановлювати правила, то й працівники повинні мати таку можливість. Інакше суспільство чекають постійне соціальне напруження і класова боротьба в кращих традиціях XIX століття.

І не треба тут говорити про Радянський Союз. У Радянському Союзі соціалізму толком ніколи й не було, та й не могло бути. Був якийсь різновид державного капіталізму, але про це – якось іншим разом. Втім, у Західній Європі соціалізму теж немає. Навіть у Швеції. Це теж капіталізм, тільки більш гуманний і соціально орієнтований.

Під соціалізмом зазвичай розуміється якесь нове утворення, яке прийде на зміну капіталізму. Скажете, утопія? З одного боку, так. Але, з іншого боку, ця утопія вже не здається такою вже нереалістичною. Звичайно, звичні економічні моделі нікуди не поділися і, ймовірно, існуватимуть ще дуже-дуже довго. Але, як пише британський оглядач Пол Мейсон, «в нішах і ямах ринкової системи величезні частини економіки починають рухатися в іншому ритмі».

Як і припускали півтора століття тому бородаті класики, нові технології породжують необхідність у нових суспільних відносинах. Комп’ютеризація та роботизація привели не тільки до того, що цілі професії стали непотрібними, а й до того, що навіть працівників «потрібних» професій необхідно набагато менше, ніж раніше. Нові можливості розмили межі між роботою та вільним часом і, в кінцевому рахунку, значно послабили зв’язок між роботою та оплатою праці.

Журнал Economist з подивом і захопленням пише: «3D-принтер дозволить зробити що завгодно і де завгодно – хоч у гаражі, хоч в африканському селі». Людина, яка творить наодинці зі своїм ноутбуком, перестає бути гвинтиком у системі масового виробництва і зможе вийти за межі самотності, наповненої товарами і споживанням.

Цій новій економіці більше не потрібна класична жорстка модель виробництва, як на заводах Форда, побудована на суворій вертикальній ієрархії. Вона створює мережу горизонтальних зв’язків і взаємодії між рівними людьми. Ось, наприклад, наймасштабніший інформаційний продукт у світі – всім нам добре знайома Вікіпедія. Вона створюється абсолютно безкоштовно добровольцями, які затрачають на це свій вільний час – вже одне це ставить під сумнів логіку капіталізму. Вільний час, мережева активність, безкоштовні речі, неринкове виробництво, поширення інформації, яка нікому не належить, підприємства без начальників, пірингові комп’ютерні мережі, засновані на рівноправ’ї учасників, – ось ті поняття, якими оперуватимуть економісти майбутнього.

Навряд чи це буде той традиційний соціалізм, про який міркували мрійники і романтики в позаминулому столітті. Але те, що це не буде традиційний капіталізм, до якого звикли ми, – однозначно.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera.

Читайте і слухайте також: ПОЛІТЛІКНЕП. НАВІЩО ДЕПУТАТУ НЕДОТОРКАННІСТЬ?

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Читайте на ETCETERA

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами