Політлікнеп. Що таке опозиція і навіщо вона потрібна?

Політлікнеп. Що таке опозиція і навіщо вона потрібна?

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті ПОЛІТЛІКНЕП на сайті EtCetera ми говоримо про ті слова, які часто чуємо у виступах політиків і зустрічаємо в публікаціях (в тому числі й на нашому сайті), але не завжди розуміємо, про що йде мова. Чим політики, на жаль, нерідко користуються.

Опозицією в політиці називають ті рухи, партії, групи і навіть окремих особистостей, які виступають проти існуючої влади і того курсу, який вона проводить. Ну й, відповідно, прагнуть замінити собою цю саму владу і проводити свій власний курс.

Якщо взяти таке визначення, то в Україні опозицій ціла купа. Причому найрізноманітніших. Це і всілякі парламентські й непарламентські партії, і протестні рухи, і бабусі на лавочках, у розмовах яких нерідко фігурують не тільки сусід-наркоман і сусідка-повія, а й, наприклад, президент-злодюга або мер-хабарник.

Загалом, в принципі, з опозицією все зрозуміло. Тому ми зупинимося на двох твердженнях, які часто звучать з вуст політиків і експертів. Ті з них, хто критикує владу, нерідко заявляють, що, мовляв, опозиція просто зобов’язана об’єднатися. Ті  ж, хто, навпаки, владою задоволений, іноді стверджують, що опозиція взагалі не потрібна. Якщо зустрінете в мережі подібні заяви – сміливо гортайте далі. Чому? Розбираємо по порядку.

Отже, перше. Опозиція повинна об’єднатися. На перший погляд, ніби як логічно: оскільки ви проти влади, то ви повинні зібратися всі разом і… Ну ви зрозуміли. Але насправді все складніше. Критикувати владу можна по-різному і з різних причин. Тому буває опозиція права і ліва, помірна і радикальна, послідовна і за обставинами, конструктивна і не дуже, в кінці кінців, системна і позасистемна. Перша хоче змін у межах існуючих порядків, а друга ставить ці порядки під сумнів. У всіх цих опозицій різні мотиви, цілі і принципи. Відповідно, їх об’єднання повторило б класичну ситуацію з якимись птахом, ракоподібним і рибою, волею байкаря запряжених в один і той же віз. Об’єднання всієї опозиції може бути тільки тимчасовим – заради якоїсь конкретної мети. А коли мета досягнута (ну, або остаточно провалена) – всі знову розбігаються по власних політичних «квартирах».

І друге. Опозиція не потрібна. На думку прихильників цієї точки зору, будь-який опозиціонер – це якщо не ворог народу і агент ворога, то вже точно нехороша людина, яка «рветься до влади». Ті, хто так думає, забувають про те, що суспільство складне, що в ньому є різні групи, які по-різному бачать розвиток країни. І їх голос теж повинен звучати – навіть якщо вони в меншості. Тому що демократія – це влада більшості, яка поважає права меншості, говорив французький політолог Моріс Дюверже, а вже він знав толк у цьому питанні.

До речі, звинувачувати опозицію в тому, що та «рветься до влади» – нерозумно. Будь-яка політична сила (крім хіба що анархістів) прагне влади – в цьому, власне, і полягає сенс політичної боротьби. А те, що влада змінюється – це скоріше добре, ніж погано. Якщо влада не змінюється, вона починає костеніти. Вона не хоче йти і всіма силами намагається втриматися. Закручуючи гайки, вводячи цензуру і забороняючи або, принаймні, обмежуючи не тільки опозицію, а й будь-яку альтернативну думку взагалі. Ми всі пам’ятаємо історії революціонерів, які перетворилися в реакціонерів, і полум’яних народних трибунів, що ставали похмурими диктаторами. Сильна і впливова опозиція – гарантія того, щоб цього не сталося.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera.

Читайте і слухайте також: ПОЛІТЛІКНЕП. ЧИ МОЖНА ЗВІЛЬНИТИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ?

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Читайте на ETCETERA

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами