Політлікнеп. Навіщо депутату недоторканність?

Політлікнеп. Навіщо депутату недоторканність?

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті ПОЛІТЛІКНЕП на сайті EtCetera ми говоримо про ті слова, які часто чуємо у виступах політиків і зустрічаємо в публікаціях (в тому числі й на нашому сайті), але не завжди розуміємо, про що йде мова. Чим політики, на жаль, нерідко користуються.

Сьогодні ми поговоримо про депутатську недоторканність. Це одна з улюблених тем наших політиків. Якби хто-небудь вирішив скласти список живих істот, які користуються любов’ю і симпатією українців, депутати навряд чи б потрапили до такого списку.

Згідно з торішнім опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, у Верховної Ради – найнижчий рівень довіри серед усіх органів влади. Соціологи кажуть, що депутатам вірять лише 7% українців. Тож немає нічого дивного в тому, що, напевно, кожен політик, який себе поважає, хоча б раз у житті таки пообіцяв скасувати або, у найгіршому разі, обмежити депутатську недоторканність.

Ще в 2000 році позбавити народних обранців «недоторканного» статусу намагався тодішній президент Леонід Кучма. І понеслося! На останніх парламентських виборах таку вимогу включили в свої програми дві партії з шести, які пройшли до Верховної Ради. А зараз на розгляді Конституційного суду знаходяться цілих два законопроекти про скасування недоторканності – депутатський і парламентський.

Виникає резонне питання: якщо цю саму депутатську недоторканність всі так намагаються скасувати, навіщо вона тоді взагалі потрібна? Відзначимо відразу: недоторканність не означає, що депутату можна красти, голосно матюкатися в громадських місцях і мочитися в міському парку. Тобто, дуже часто йому таки можна – і це, і багато іншого. Але це все-таки – вже інша історія.

Згідно з законом, депутатська недоторканність означає тільки одне – проти народного обранця не можна відкрити кримінальну справу без спеціальної згоди парламенту. Придумали це, до речі, не вчора і не у нас. Ще в Давньому Римі персона народного трибуна вважалася недоторканною. Настільки недоторканною, що Тіберія Гракха, який серйозно «перейшов дорогу» римській еліті, вбили тільки після того, як закінчився термін його повноважень. Ну а в сучасному світі вперше зробили своїх депутатів недоторканними англійці – в 1689 році. А вже слідом за ними – і більшість інших країн світу. У тому числі й наша.

Чому ж так вийшло, що простих смертних судять в загальному порядку, а депутатів ні? Начебто очевидно, що всі громадяни, незалежно від наявності або відсутності у них депутатського мандата, повинні бути рівні перед законом. Тим більше що ми постійно чуємо про те, як завдяки недоторканності народні обранці уникають відповідальності за свої зловживання і правопорушення. Причому порушення явно серйозніші, ніж помочитися в парку. Але це тільки один бік медалі. І римляни, і англійці, які придумали недоторканність, – все ж не дурні. Вони розуміли: завжди існує ризик, що порушення справи проти депутата виявиться не торжеством справедливості, а зведенням політичних рахунків. Або не той закон прийняв, не тим людям дорогу перейшов (як згаданий вище Тіберій Гракх, наприклад), або просто не сподобався комусь більш впливовому.

Загалом, скасовуючи депутатську недоторканність, ми даруємо виконавчій владі – президенту, уряду, силовикам – неабиякий важіль тиску на Верховну Раду. Можна буде, наприклад, затримати за надуманим приводом опозиційного депутата або, пригрозивши арештом, змусити народних обранців проголосувати за потрібне рішення. Тому, до речі, Венеційська комісія, яка стежить за дотриманням законодавства країн демократичних принципів, не підтримує повне скасування депутатської недоторканності. До речі, на карті світу є тільки три країни, в яких депутатської недоторканності взагалі немає. Це Нідерланди, Намібія і Малайзія.

Інша справа, що в більшості країн недоторканність не повна, а часткова. У США, наприклад, конгресмена не можна затримувати тільки під час сесії парламенту. А в Австрії та Франції недоторканність не поширюється на тих депутатів, які були затримані на місці злочину.

Такі справи.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом, і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera.

Читайте і слухайте також: ПОЛІТЛІКНЕП. ЩО ТАКЕ РЕФОРМИ ТА ЧИ ОБОВ’ЯЗКОВО ВОНИ ПОВИННІ БУТИ НЕПОПУЛЯРНИМИ

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами