Політлікнеп. Хто такі олігархи і звідки вони взялися?

Політлікнеп. Хто такі олігархи і звідки вони взялися?

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті Політлікнеп на сайті EtCetera ми говоримо про ті слова, які часто чуємо у виступах політиків і зустрічаємо в публікаціях (в тому числі і на нашому сайті), але не завжди розуміємо, про що йде мова. Чим політики, на жаль, нерідко користуються.

Сьогодні ми спробуємо з’ясувати, хто такі олігархи. У народі олігархами прийнято називати дуже багатих людей, або, точніше, дуже багатих бізнесменів. І це правильно – олігархи дійсно дуже багаті і дійсно займаються бізнесом. Але це ще не все.

Взагалі-то, слово «олігарх» з’явилося ще в Стародавній Греції. «Олігархіями» елліни називали державу, в якій вся влада належала маленькій групці людей, що досягли цієї влади не досягненнями і геройствами, а виключно грошима і зв’язками. З тих пір мало що змінилося. Оксфордський словник визначає «олігарха» як «дуже багатого бізнесмена, який володіє великим політичним впливом».

В Україні це напівзабуте давньогрецьке слово повернулося в горезвісні дев’яності роки минулого століття. Саме тоді найбільші українські бізнесмени накопичили свій первісний капітал. Цей капітал створювався різними способами – як чемно пише британський економіст Марко Бойцун, «передбаченими і непередбачуваними законом».

Ввічливість, втім, тут не особливо доречна: багато українських капіталістів і не думали приховувати свого минулого. В кінці 1990-х років преса писала, що кілька основних фінансово-промислових груп контролювали левову частку економіки країни, поділивши її між собою на сфери впливу. У ті роки популярністю користувалися фільми про мафію, напевно, тому ці групи називали «кланами».

Багато в чому така ситуація стала результатом політики тодішнього Президента України Леоніда Кучми. Керівництво держави дбайливо вирощувало «олігархів» і створювало для них тепличні умови, захищаючи український ринок від імпортерів та іноземних інвесторів. Найбільші фінансово-промислові групи мали можливість купувати державні підприємства – часто за відверто смішними цінами, а то і зовсім за допомогою будь-яких шахрайських схем.

До речі, у багатьох випадках навіть не треба було нічого купувати: багато «олігархів» багатіли не стільки за рахунок своїх підприємств, скільки за рахунок корупційних схем на держпідприємствах. А їх бізнес з легкістю обходив податкові зобов’язання і вивозив величезні суми прибутків в офшорні зони.

Звичайно, державні чиновники допомагали «олігархам» далеко не з чистого альтруїзму. Це було взаємовигідне співробітництво. Чиновники допомагають великим бізнесменам інвестувати, приватизувати і вигравати тендери на державні закупівлі та замовлення, а ті, в свою чергу, щедро віддячують – хабарами і послугами. На виборах самі «олігархи» або їх люди щедро роздавали горезвісну гречку та інші подарунки виборцям, а місцеві чиновники використовували всі наявні в їхньому розпорядженні засоби, щоб результат підрахунку голосів виявився на їх користь.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом, і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera.

Слухайте також: ПОЛІТЛІКНЕП. ХТО В УКРАЇНІ ГОЛОВНІШИЙ: ПРЕЗИДЕНТ ЧИ ВЕРХОВНА РАДА?

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Читайте на ETCETERA

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами