Політлікнеп. Чому чоловікам не варто боятися фемінізму?

Політлікнеп. Чому чоловікам не варто боятися фемінізму?

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті ПОЛІТЛІКНЕП на сайті EtCetera ми говоримо про ті слова, які часто чуємо у виступах політиків і зустрічаємо в публікаціях (в тому числі й на нашому сайті), але не завжди розуміємо, про що йде мова. Чим політики, на жаль, нерідко користуються.

Сьогодні ми поговоримо про фемінізм. Так, про той самий фемінізм, яким нас так часто лякають різні діячі правого спрямування. Мовляв, цей самий фемінізм вже поневолив нещасних американців і європейців, а тепер дамокловим мечем нависає над Україною. Та чи такий вже страшний цей «звір», як його малюють прихильники консервативних поглядів?

Для початку давайте згадаємо, які асоціації викликає у нас слово «фемінізм». Ну звичайно, феміністки страшенно агресивні і ненавидять чоловіків. А все тому, що у них немає сім’ї, їм не вистачає сексу і взагалі вони всі – лесбіянки. Ну й, нарешті, вони не стежать за собою і не голять пахви.

Начебто все згадали? Так ось, тепер – забудьте! Тому що все це – нісенітниця. Насправді фемінізм – це всього лише рух за рівноправність жінок. А рівноправність означає, що у жінок не повинно бути менше прав, свобод і можливостей тільки тому, що вони жінки. Тож феміністки можуть бути якої завгодно зовнішності, віку та соціального стану. Так, серед них дійсно можна зустріти представницю спільноти ЛГБТ. А можна – і цілком «традиційну» дружину і матір. Деякі з них – насправді! – не голять пахви. Бо не хочуть. А інші – голять. Тому що – хочуть …

Тому що фемінізм – це не про красу і догляд за собою. Це про можливість жити так, як тобі подобається, а не грати роль, яку нав’язує тобі суспільство.

Щоправда, деякі критики фемінізму запевняють, що вся справа в природі. Чоловіки і жінки біологічно різні, а отже, не можуть бути рівні. Чи так це? Ні, звичайно, фізіологічні відмінності між статями існують, і це факт.

Але справа зовсім не в цьому. Наявність того чи іншого органу зовсім не означає, що його щасливий володар автоматично отримує більше прав і привілеїв. І вже тим більше зовсім не природа вирішує, хто повинен мити підлогу в квартирі. Або хто отримає більшу зарплату за однакову роботу.

Біологія тут зовсім ні при чому. Просто суспільство приписує жінкам одні риси, а чоловікам – інші. Нас з дитинства переконували, що чоловіки – «сильна стать», а жінки – «слабка стать», чоловіки – «добувачі», а жінки – «берегині». Жінка повинна вміти і любити готувати – ти ж жінка. А чоловік повинен вміти і любити ремонтувати праску – ти ж мужик. Але придивіться до себе і до своїх знайомих, і зізнайтеся чесно: хіба це завжди так? Хіба у вас мало знайомих жінок, які люблять пиво і футбол? Або чоловіків, яких абсолютно не цікавлять спорт і автомобілі?

Всі ці «сильні статі» і «берегині» – не більше ніж стереотипи, що виникли в певних умовах на певному етапі розвитку суспільства. Але суспільство змінюється. То ж навіщо ж нести з собою в майбутнє здавна застарілі і порослі мохом уявлення? Тим більше якщо вони реально заважають нам жити. Займатися потрібно тим, що подобається, хочеться і виходить, а не тим, що нібито «належить» вашій статі.

Є у противників фемінізму ще один аргумент. Вони кажуть, що в Україні у жінок і без цього є всі права, про які жительки деяких інших країн можуть тільки мріяти. Вчись, працюй, голосуй – чого вам ще бракує? Рівноправність, дійсно, гарантована Конституцією і законами. Але «закарлюка» в тому, що права повинні бути не тільки в законі, а й у житті. А тут зовсім не все так гладенько.

За офіційною статистикою, жінки, працюючи на однакових з чоловіками посадах, як правило, заробляють менше. Вважається нормальним, що роботодавець на співбесіді цікавиться особистим життям здобувачки і її планами щодо материнства. А відмовити вагітній або молодій мамі у прийомі на роботу – звичайна справа. Ну а про гнучкий робочий графік для жінок з дітьми можна тільки мріяти. Прання, прибирання, готування, миття посуду і догляд за дітьми, як і раніше залишаються жіночою справою. Не тому що у жінки більше часу і можливостей, а просто тому, що «так прийнято».

Серйозною проблемою залишається домашнє насильство, а жінки, які стали жертвами зґвалтування, нерідко чують на свою адресу: «Сама винна», «Спровокувала», «Треба скромніше одягатися» та іншу лицемірну балаканину. І так далі і тому подібне.

Загалом, до реальної рівноправності ще ой як далеко. А поки існує нерівність – буде існувати й фемінізм.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом, і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera.

Читайте і слухайте також: НАВІЩО ДЕПУТАТУ НЕДОТОРКАННІСТЬ?

 

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами