Політлікнеп. Хто такі ліві і праві?

Політлікнеп. Хто такі ліві і праві?

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті Політлікнеп на сайті etcetera.media ми будемо говорити про ті слова, які часто чуємо у виступах політиків і зустрічаємо в публікаціях (в тому числі і на нашому сайті), але не завжди розуміємо, про що йде мова. Чим політики, на жаль, нерідко користуються.

Сьогодні ми поговоримо про координати. Ні, не про широту та довготу, а про координати політичні. «Ліві», «праві», «правоцентристські», «праворадикальні» – ці слова ми постійно чуємо в новинах і читаємо в коментарях експертів. Що все це означає, хто з політиків ходить наліво, а хто направо – спробуємо розібратися.

До речі, якщо ви не знаєте, хто такі праві і ліві, – вам нема чого соромитися. Ви опинилися в цілком солідній компанії: майже всі політики, та й чимало політологів теж ніяк не можуть розібратися в цьому питанні. У всякому разі, і ті, й інші часто говорять різні дурниці.

Наприклад, про те, що праві – це ті, хто за свободу бізнесу, а ліві – ті, хто вважає, що держава повинна цю свободу обмежувати, щоб захистити бідних. Простими словами, праві за низькі податки і маленькі пенсії, а ліві – за високі податки і великі пенсії. Насправді це не так. Ось, наприклад, «Національний корпус» – партія не просто права, а крайня права. Це не заважає їй виступати за заборону продажу землі, націоналізацію заводів і інші обмеження для підприємців. І, навпаки, вкрай лівими вважаються анархісти, які не можуть виступати за державне втручання з тієї простої причини, що взагалі заперечують необхідність держави. Загалом, ця схема не працює.

Щоб зрозуміти, хто ж такі насправді праві і ліві, варто згадати, звідки взагалі взялися ці поняття. Для цього доведеться заглянути в епоху Великої французької революції. Коли французи в кінці вісімнадцятого століття обрали свій парламент – Національні збори, прихильники республіки, скасування станів і відділення церкви від держави розташувалися в лівій частині залу засідань, а прихильники збереження старого порядку – відповідно, в правій. Так вийшло випадково – без всякого таємного сенсу.

З тих самих пір головна відмінність між правими і лівими – у ставленні до рівності прав і доступі до влади. Праві вважають, що суспільна нерівність – це добре. На їхню думку, те, що у когось є гроші і статус в суспільстві, а у когось немає, – це правильно. Це означає, що ті, хто при грошах і при статусі, – кращий, розумніший, сильніший і успішніший. І такий порядок варто зберегти. Тому праві прагнуть захистити владу від впливу суспільства і обмежити права одних груп в інтересах інших. А самі крайні з них взагалі мріють повернутися в ті часи, коли чоловіки мали повну владу над жінками, багаті – над бідними, а білі – над кольоровими. Ліві, навпаки, виступають за рівноправність і за те, щоб суспільство і кожна людина мали велику можливість впливати на владу і на прийняття рішень. Вони вважають, що потрібно створювати рівні можливості для всіх громадян, а не заздалегідь визначати, хто гідний, а хто ні.

До правих прийнято відносити консерваторів всіх мастей, прихильників «сильної руки» і «твердого порядку», захисників привілеїв еліти, поборників керівної ролі церкви в суспільстві, а також фашистів. Лівими вважаються ліберали, прогресисти, соціалісти й анархісти.

Ну і, звичайно, завжди були політики, які намагалися бути трошки лівими і трошки правими, примикали то до одних, то до інших – в залежності від того, що на даний момент вигідніше. За часів Великої французької революції таких йменували «болотом». В наші, куди більш толерантні часи, їх прийнято називати центристами.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом, і не забувайте слухати нас на сайті etcetera.media.

До нових зустрічей!

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Читайте на ETCETERA

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами