Перун в епоху смартфона: як живуть і у що вірять українські язичники?

Вони згадують імена забутих богів, водять процесії навколо багать і закликають жити в гармонії з навколишнім світом. Для одних вони – диваки і «ряджені», а інші вбачають в них повернення до природи, якого так не вистачає сучасному «високотехнологічному» суспільству. Хто такі сучасні українські язичники?

У ПОШУКАХ ВИТОКІВ. Більшість нинішніх язичників називають свою релігію «рідною вірою», натякаючи на те, що вони відродили або навіть зберегли вірування своїх далеких предків – жителів дохристиянської Русі. У більшості випадків, це не зовсім відповідає дійсності. Справа в тому, що про стародавню слов’янську релігію відомо дуже мало. Всі наші відомості – це або збережені пережитки стародавніх вірувань, які значно видозмінилися за багато століть і переплелися з християнством, або середньовічні джерела, написані ворогами язичництва. Тож рідновіри – це не стільки продовження давніх традицій, скільки цілком сучасне релігійне вчення.

Лев Силенко

З ЧОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЯ? Перші громади «нових язичників» з’явилися після Другої світової війни серед української діаспори. Один з напрямків заснував фахівець з індійської культури Володимир Шаян, якого нинішні рідновіри вважають «батьком-засновником» їх руху.

Інший напрямок пов’язаний з ім’ям колишнього червоноармійця Лева Силенка. Оголосивши самого себе «учителем і пророком», він поклав початок так званій «РУН-вірі», тобто «Рідній українській національній вірі».

В Україні перша язичницька громада була заснована в 1993 році в Києві. Її засновницею була філолог Галина Лозко, а називалася вона … «Православ’я». В цьому немає нічого дивного: багато рідновірів вважають, що саме язичники були справжніми «православними» (бо «славили Праву», тобто світ богів), а християни «вкрали» у них ця назву. У 2001 році громада «Православ’я» виступила ініціатором створення Об’єднання рідновірів України (ОРУ).

СКІЛЬКИ ЇХ? Станом на 1 січня 2017 року Україні було зареєстровано 130 язичницьких громад. Далеко не всі вони входять до ОРУ. Наприклад, прихильники «РУН-віри» тримаються окремо від усіх інших язичників. Крім того, деякі рідновіри не реєструють своїх громад і віддають перевагу неформальним об’єднанням. Нарешті, є й язичники-одинаки, які не входять в жодні громади або організації.

У ЩО ВІРЯТЬ? Якоїсь єдиної «язичницької релігії» не існує: різні течії сучасного язичництва дотримуються різних думок. Одні дійсно шанують древніх богів на кшталт Перуна, Мокоші або Сварога, а інші вважають всіх їх різними втіленнями одного і того ж божества. Треті й зовсім пантеїсти – вони переконані, що природа сама по собі є божественним началом.

Окремо стоять прихильники «РУН-віри»: вони поклоняються єдиному Богу, якого називають Дажбог – через це, до речі, деякі релігієзнавці взагалі не вважають їх язичниками. Втім, є дві ідеї, які об’єднують усіх язичників. Це, по-перше, побожне ставлення до природи, і, по-друге, прихильність до українських етнічних традицій і культури.

БЕЗ ХРАМІВ. У різних громад – не тільки різні обряди, а й різні підходи до них. Одні дійсно намагаються відновити стародавні ритуали і відшукати тексти древніх молитов у книгах істориків і етнографів. Інші вигадують обряди самі або запозичують їх з інших, більш відомих релігій. У язичників є власний календар свят. Він називається «Коло Свароже». Одним з головних свят вважається день літнього сонцестояння, який відзначається 22 червня. А ось храмів або молитовних будинків у язичників немає – свої обряди вони вважають за краще проводити де-небудь на лоні природи.

ПРАВИЛА ЖИТТЯ. Не варто думати, що язичники – це такі собі відлюдники, які живуть десь в глушині і заперечують блага сучасної цивілізації. Більшість з них – цілком сучасні і досить технічно «просунуті» люди. Ряди язичницьких громад ростуть завдяки інтернету та соціальним мережам: тут рідновіри шукають нових прихильників і спілкуються з однодумцями з інших країн. Щоправда, багато язичників змінюють імена – на давньослов’янські або схожі на давньослов’янські (Святозар, Огнедар, Зореслава тощо).

Крім того, серед них чимало вегетаріанців і прихильників «альтернативного способу життя». Іноді це призводить до проблем: наприклад, влітку 2017 року у родині Батенкових, язичників з села Буки в Житомирській області, соціальні служби відібрали дітей. Соцпрацівники пояснили, що вегетаріанська дієта шкодить здоров’ю дітей. У свою чергу, батьки впевнені, що причиною стали їх «нетрадиційні» релігійні погляди.

СВЯЩЕННА ВІЙНА. Практично всі християнські церкви вороже ставляться до язичництва. На релігійних сайтах можна відшукати чимало статей, спрямованих проти рідновірства. Деякі язичники відповідають тим же.

Протистояння не обмежується інтернетом. Наприклад, встановлену язичниками дерев’яну статую Перуна біля Історичного музею в Києві кілька разів зносили: рідновіри звинувачують в цьому християн. З іншого боку, православні переконані, що саме язичники облили фарбою пам’ятник хрестителю Русі, князю Володимиру, в 2016 році. А в Хмельницькому в 2015 році розгорівся серйозний скандал: начальником міського управління освіти призначили язичника Романа Миколаїва, що викликало бурхливу реакцію християнських громад.

Втім, у обох таборах є люди, налаштовані на припинення давньої ворожнечі. Наприклад, в лютому 2016 року в Одесі відбулася перша дискусія між християнською і язичницькою молоддю. Молоді люди шукали точки дотику між своїми релігіями, і, судячи з відгуків в соцмережах, залишилися задоволені зустріччю.

НЕ БЕЗ ПОЛІТИКИ. Багато рідновірів поділяють націоналістичні погляди і беруть участь у діяльності різних ультраправих організацій. Чимало їх, наприклад, у рядах так званого «азовського руху», пов’язаного з полком «Азов» та партією «Національний корпус». На базі полку під Маріуполем навіть встановили ідол Перуна – повідомлення про це викликало великий ажіотаж у соцмережах. Щоправда, серед язичників є й аполітичні люди, і прихильники «етно-анархізму», які не поділяють ультраправих поглядів.

ЯЗИЧНИЦЬКИЙ СВІТ. Язичницькі громади існують не тільки в Україні, але і в багатьох інших країнах. А з 1998 року діє «Європейський конгрес етнічних релігій». Конгрес об’єднує язичників з Чехії, Литви, Польщі, Словенії, України, Греції, Італії, Данії та Бельгії. Українських рідновірів у конгресі представляє громада «Православ’я» на чолі з Галиною Лозко. Своїми цілями конгрес називає збереження язичницьких релігій і пропаганду релігійної терпимості в Європі.

Читайте також: ЦЕРКОВНІ «РОЗБІРКИ»: ЧОМУ ПРОКУРАТУРА ЗАЙНЯЛАСЯ ЗАПОРІЗЬКИМИ СВЯЩЕНИКАМИ

 

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами