О ЧЁМ ГОВОРЯТ? 929

Перші конкурентні вибори в СРСР: як це було

На заході СРСР, 26 березня 1989 року, в країні відбулися перші конкурентні вибори до Верховної Ради. На хвилі «перебудови і гласності» 30 років тому людям було запропоновано зробити свій вибір не формально. Виборців дуже надихнув такий підхід – явка склала 90%, що сьогодні складно уявити.

ЧАСТКОВО ВІЛЬНІ. Для жителів «пізнього СРСР» ці вибори до Верховної Ради стали справжнім проривом: на більшості ділянок кандидатів вперше було більше, ніж один кандидат на один мандат. При цьому з 1500 виборчих округів на альтернативній основі вибирали тільки в 1101 округах. В інших 399 округах «вибирати» пропонувалося по-старому: у бюлетені було одне прізвище, навпроти якого можна було поставити позначку «за» або «проти».

ВИБОРИ БЕЗ ВИБОРУ. Безальтернативними були всі радянські вибори з середини 1920-х років. Без вибору голосували і в соціалістичних країнах радянського блоку.

Так само голосували в Італії часів Муссоліні або в гітлерівській Німеччині – наприклад, на виборах до Рейхстагу 1938 року. Зустрічався такий спосіб проведення виборів у XVIII – початку XX століття і в Канаді, і в США. Є окремі приклади таких виборів у пострадянських державах.

Джордж Вашингтон
був першим і єдиним президентом Сполучених Штатів, обраним
на безальтернативній основі.

ДЕМОКРАТІЯ ПО КРАПЛІ. До виборів 1989 року радянське керівництво вирішило провести експеримент з демократизації виборів, «щоб демократія не призвела до хаосу». Його провели в 1987 році на виборах депутатів до місцевих рад.

Головних нововведень було два. По-перше, кабіни для таємного голосування стали встановлювати так, щоб голосуючі обов’язково проходили через них. По-друге, у кожному окрузі висувався один додатковий кандидат на 3-5 мандатів (а не така ж кількість кандидатів, як і мандатів, як це було раніше). Тоді ж була введена регулярна звітність депутатів і можливість їх відкликання виборцями. Експеримент охопив 5% території СРСР.

До цих нововведень на виборах в СРСР до кабіни для таємного голосування потрібно було зайти тільки для того, щоб поставити в бюлетені позначку «проти». Тому в кабіни заходили далеко не всі.

НОВИЙ ЗАКОН. За підсумками експерименту, до виборів 1989 року прийняли новий Закон «Про вибори». Його зробили набагато менш консервативним, ніж раніше. Але збереглися і не зовсім демократичні нюанси. Один з них – «сито»: всі кандидати повинні були пройти узгодження на окружних передвиборних зборах, на яких правляча Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС) могла відсівати неугодні кандидатури ще до їх висунення.

Крім того, було вирішено третину від усіх депутатів (750 з 2250) обрати від громадських організацій. Вийшло, що по 100 мандатів отримали компартія на чолі з генсеком ЦК КПРС Михайлом Горбачовим і Центральний комітет профспілок, по 75 – комсомол, Комітет радянських жінок, ветеранські, наукові та інші організації, підконтрольні КПРС.

Перші конкурентні вибори в СРСР: як це було

АГІТАЦІЯ.У 1989 році тодішня передвиборча кампанія велася зовсім не так, як зараз. Ще не було чорного піару, політичного або кримінального компромату, скандалів із сексуальним підтекстом. Висування кандидатів проходило виключно на зборах трудових колективів, у газетах з’явилися окремі статті в підтримку кандидатів.

ТЕХНОЛОГІЇ. Телебачення, підконтрольне партії, показувало казенні репортажі та інтерв’ю. Партія сама вирішила, кому саме надати підтримку (мова про тих самих 750 депутатів).

Можливості ведення агітації були дуже обмежені. Прості листівки масово надрукувати було складно, тому що копіювальні апарати перебували на підприємствах і були під контролем «першого відділу» (структурний підрозділ КДБ), який стежив за секретністю і політичною благонадійністю працівників.

Для агітації кандидати використовували автобуси з гучномовцями, на бортах автобусів і в руках агітаторів були саморобні плакати.

МЕНШЕ НАЧАЛЬНИКІВ. 26 березня 1989 року було обрано 1958 народних депутатів СРСР із 2250. Інших довибирали на віддалених територіях до початку травня 1989 року.

Незважаючи на недосконалість нового закону, зміни були: якщо на «виборах» 1984 року 40% склала партійно-господарська номенклатура (начальники і чиновники), то в 1989 році таких було обрано тільки 16%. Серед депутатів з’явилися священики, сільські орендарі (фермери того часу), представники кооперативів. Усе це здавалося неймовірним.

Перші конкурентні вибори в СРСР: як це було

АКТИВНІСТЬ. У виборців спостерігався величезний ентузіазм – адже вони вперше отримали хоч і обмежене, але право вибору. Прості виборці зустрічали і проводжали депутатів біля Палацу з’їздів у московському Кремлі, де проходили засідання.

«Ми виходили через Спаські або через Боровицькі ворота Кремля і йшли, наче крізь стрій виборців, що стояли по обидва боки проходу. І вони за прізвищами знали всіх депутатів. При цьому збиралися біля воріт Кремля, в основному, люди демократичних переконань. І вийшло: виходить демократичний депутат – його радо вітають і аплодують. Іде завзятий комуніст – лунає гучний свист», – говорить кандидат у депутати на виборах 1989 року Микола Травкін.

На засіданнях всі хотіли висловитися, до мікрофонів стояли черги. Говорили в основному про подолання тоталітаризму, необхідність демократичних реформ в СРСР і те, як їх проводити.

Перші конкурентні вибори в СРСР: як це було

НОВІ ЛІДЕРИ І ПРАВА. На з’їзді була створена перша опозиційна фракція в радянському парламенті – Міжрегіональна депутатська група (МДГ). До неї увійшли 388 депутатів, а в її Координаційній раді – 25 осіб, серед яких були Андрій Сахаров, Борис Єльцин, Гавриїл Попов, Юрій Афанасьєв та інші (багато з них стали великими лідерами після розвалу СРСР).

Уже після виборів, у жовтні 1989-го, були прийняті нові зміни до Закону «Про вибори». У них закріпилося ще більше демократичних нововведень. Саме тоді з’явилася норма про депутатську недоторканність: це було прогресивним кроком для захисту депутатів від впливу держави. Олігархів і їхніх представників у парламенті ще не було.

Вибори 1989 року у чомусь «задали тон» змін у країні, які в підсумку закінчилися з розвалом СРСР. А зміни в законах, пов’язані з цими виборами і з’їздом, перейшли до законів союзних республік, що стали незабаром окремими державами.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами