Нетрадиційна традиція: як в Україні ставилися до геїв

У наш час ставлення до ЛГБТ-спільноти в Україні поступово змінюється. Серед поборників так званих «традиційних цінностей» існує думка, що гомосексуальність та інші «нестандартні» форми сексуальної поведінки – чужі українській культурі і є результатом згубного впливу Заходу, який  розкладається. Це не зовсім так.

КИЇВСЬКА РУСЬ. Про те, як сприймалися одностатеві стосунки в язичницькі часи – ми не знаємо. Жодних достовірних джерел, які могли б пролити світло на це питання, просто не існує. Зате з прийняттям християнства ситуація більш-менш прояснилася.

Ставлення церкви до гомосексуальності викладено в біблійній книзі Левіт, яка прямо забороняє «нетрадиційні» форми сексуальності. Але це – тільки теорія. А на практиці, як свідчать історичні документи, ставлення до гомосексуальності на Русі було цілком лояльним. Єдиним покаранням для тих, кого викрили у «недозволеному» зв’язку, було церковне покаяння терміном від одного року до семи років. Між іншим, таке ж покарання передбачалося, наприклад, і за гетеросексуальні «гріхи», наприклад, блуд або перелюб.

Щодо світського права, то ні в «Руській правді» Ярослава Мудрого, ні в інших законах Київської Русі одностатеві стосунки взагалі не згадуються. Отже – злочином вони не вважалися.

НАВІТЬ ТАК! Між іншим, в Х столітті, разом з приходом християнства, в Київській Русі з’явився цікавий звичай – так званий «адельфопоезіс». Це складне слово можна перекласти з грецької як «братотворіння».

Під час цього обряду двоє чоловіків укладали деяку спілку, освячену церквою, після якого вони вважалися братами. Зовні адельфопоезіс був дуже схожий на шлюбний обряд, а після смерті одного з «братів» інший отримував право успадкувати його майно. Звичайно, офіційно йшлося виключно про духовну спілку, однак історики не виключають, що геї використовували адельфопоезіс як можливість узаконити свої стосунки. Ймовірно, саме тому церква в кінці кінців визнала цей обряд «підозрілим», і в XVI столітті він був заборонений Київським митрополитом Петром Могилою.

НЕСПОДІВАНА ВЕРСІЯ. Якихось прямих свідчень того, що хтось із відомих діячів Київської Русі був геєм, немає. Однак деякі історики  відшукали натяки у «Сказанні про Бориса і Гліба».  Як виявилося, у князя Бориса був «улюблений отрок», якийсь Георгій Угрин (тобто угорець). Князь любив його «більше за будь-яку міру» і навіть подарував йому золоте намисто. А коли Бориса вбили, Георгій заявив наступне: «Коли ж краса тіла твого в’яне, тоді і я сподоблюся життя своє закінчити». До речі, і Бориса, і Георгія Угрина православна церква оголосила святими.

КОЗАЦЬКІ ЧАСИ. Серед запорізьких козаків, безумовно, були геї. Інакше й не могло бути у співтоваристві, доступ до якого для жінок був закритий. Однак, стверджує один з найавторитетніших істориків українського козацтва  Дмитро Яворницький, одностатеві стосунки вважалися в Запорізькій Січі тяжким злочином. Покарання було дуже суворим: «винного» приковували до ганебного стовпа і били палицями, іноді до смерті.

Втім, причина полягала не в особливій гомофобії козаків. Справа в тому, що Січ взагалі була спільнотою асексуальною, в якій забити палицями могли і за стосунки з жінкою.

Читайте також: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕКСУ

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами