НЕшкільне навчання очима київської мами. Чому батьки – не вчителі? Які є варіанти?

Відмовляючись від звичайної школи на користь альтернативної освіти, батьки разом з дітьми вибудовують свою навчальну програму в основному інтуїтивно. За п’ять років нешкільного життя своєї дочки киянка Ірина Гребінник спробувала кілька варіантів. Про те, з чого починала сім’я п’ять років тому і який сценарій навчання вибере для своєї молодшої дочки після всього пройденого, Ірина розповіла EtCetera.

ДИТИНА ЗМІНИЛА ВСЕ. До народження першої дитини ми жили за принципом: будинок, робота, телевізор. А з появою малюка переглянули своє життя: зрозуміли, що виховувати потрібно своїм прикладом. Ми захопилися езотерикою, знайшли багато однодумців, почали навіть вирощувати власну органічну продукцію на бабусиній дачі. Виявилося, що в нашому оточенні є люди, чиї діти вчаться в альтернативній школі. І у нас з’явилася ідея теж спробувати цей шлях. Здавалося, діти, ці маленькі паростки, відправляються в звичайну школу, як на пилораму, де їх вчать «сидіти рівненько».

НЕшкільне навчання очима київської мами. Чому батьки - не вчителі? Які є варіанти?

ЕКСТЕРНАТ. Сьогодні в Україні багато шкіл, які підтримують екстернат, але п’ять років тому, коли ми оформлялися, таких було всього кілька: вінницька школа «Дельфін», харківська «Осередок» і наша київська Школа екстернів. Ми вибрали останню, хоча, щоб потрапити туди, потрібно бути або дуже талановитим, або дуже хворим. Нам можливість вступити дала моя робота. Я на той час працювала в міжнародній компанії, і ми часто бували за кордоном, тож потенційно ризикували пропускати багато занять у звичайній школі.

Екстернат влаштований як «заочка» в університеті: у нас є свій навчальний план, методички, залікова книжка. Нам призначають дні консультацій (приблизно раз на півроку) і написання контрольних робіт. У певний час приїжджають діти з різних класів і здають різні предмети. Табель у кінці року ми не отримуємо, але за запитом нам можуть надати виписку з оцінками. Виходить, що в цій школі ми просто атестуємось, а те, як і де ми вчимося, нікого не цікавить.

ПЕРША ШКОЛА. Спочатку ми пішли в одну альтернативну школу і закінчили 1-й і 2-й класи за один рік. Програма 3-го класу була досить розслаблена – діти готували, займалися творчістю, грались. А коли ми поїхали здавати атестацію в Школу екстернів, виявилося, що за знаннями ми трохи недотягуємо. Виходила палиця з двома кінцями: ми хотіли піти від шкільної системи освіти і пішли від неї, але ж у Школі екстернів вимагають якраз знання шкільної програми. Через це і через те, що добиратися на заняття було незручно, ми вирішили піти на домашню освіту.

НЕшкільне навчання очима київської мами. Чому батьки - не вчителі? Які є варіанти?

ХОУМСКУЛІНГ. Ми розуміли, що знання у нас нижчі від рівня загальноосвітньої школи, але хороші оцінки ніколи і не були нашою метою. Нам було достатньо, щоб у дитини були загальні уявлення про предмет, ну і «щоб людина була хороша».

Наш хоумскулінг тривав до 5-го класу. Чоловік займався з Вірою математикою та англійською, і я бачила, що він по три рази повторює одне і те ж саме – вона не розуміє, а він не знає, як сказати по-іншому. Потім почалися біологія і географія. Я зрозуміла, що хоч і можу посидіти з книжками, щоб викладати дочці, але мені це не цікаво. Одним словом, батько – це не вчитель. До того ж, прийшов час мені виходити на роботу. Перед нами постав вибір: загальноосвітня школа (все-таки дитина вже може постояти за себе) або альтернативна. Ми здали тести в школу поруч з нашим будинком, але не пройшли з математики. Вибрали альтернативну.

ДРУГА ШКОЛА. У нашій філії школи навчаються сім чоловік – діти з 4-го по 7-й класи. І програма побудована таким чином, що загальноосвітні предмети читаються для всіх відразу. Наприклад, зараз дочка вже почала вчити фізику і хімію разом з семикласниками. Їй подобається, вона в цьому вже розбирається, вирішує завдання. Відчувається все-таки роль педагога.

За програмою наша альтернативна школа рухається приблизно так само, як звичайна загальноосвітня. Але, наприклад, з математики, мов та деяких інших предметів є орієнтація на ЗНО. Тобто протягом всього курсу приділяють увагу тим завданням, які будуть на тестуванні. Тому в одній контрольній можуть бути завдання і приклади з 1-го, 3-го і 5-го класів, щоб нічого не забули.

Ще у нашій школі є предмет «Розвиток соціально-емоційних навичок», де дітей вчать дружити, вирішувати конфліктні ситуації, працювати в команді. Діти грають у настільні ігри, готують проекти, висловлюють свої думки. Виглядає це більш позитивно, ніж заняття у звичайній школі.

НЕшкільне навчання очима київської мами. Чому батьки - не вчителі? Які є варіанти?

БАТЬКІВСЬКА ПРАЦЯ. Можна жити в своє задоволення: відправити дитину на півдня в школу, а потім ще на півдня посадити її за уроки. Вибираючи альтернативну освіту, потрібно з самого дитинства організовувати навчальний процес. Потрібно мати величезне самовладання і дуже любити дитину. Потрібно не тільки її час організувати, а й свій. Потрібно вирішити, що робити з навантаженням: які предмети можна викладати самостійно, а які – вимагають репетитора. Також потрібно вміти грамотно обходити всі гострі кути – «Не хочу» і «Не буду». Ми ж не хочемо сваритися – ми не для цього вибирали альтернативний шлях.

У звичайній школі у дитини є якась система «стимулів»: не вивчив – отримав двійку – вдома посварили. В альтернативній освіті – повна анархія. І батькам потрібно брати все це в свої руки.

НЕшкільне навчання очима київської мами. Чому батьки - не вчителі? Які є варіанти?

ЕФЕКТ. Коли я порівнюю свою дочку Віру з дітьми зі звичайних шкіл, то вона мені здається дорослішою. Їй доводиться вирішувати більш складні завдання. Вона, наприклад, добирається до школи на громадському транспорті, поки інші йдуть пішки в школу по сусідству. Коли вона займалася танцями, то їздила на збори у спортивні табори. Школа екстернів теж вимагає певної організованості – вона повинна ініціювати зустріч, записатися, підготуватися, приїхати на консультацію. Я бачу, що вона будує дружбу за інтересами і налагоджує контакти з тими, з ким вважає за потрібне.

Ми не вважаємо, що університет – це обов’язковий пункт у житті. Так, атестат про освіту потрібен, але далі – багато шляхів. Є різні курси, можна спробувати попрацювати, щоб зрозуміти, яка сфера тобі близька. І вона сама хоче почати працювати відразу після того, як отримає паспорт. Я не проти.

Зараз підростає молодша дочка, і нам знову доведеться вирішувати, як вчитися. Сама вона заявляє, що хоче в звичайну школу. Але альтернативна освіта – це мій принцип. До того ж, майбутні закордонні поїздки не дадуть вписатися в навчальний процес звичайної школи. Тому, найімовірніше, зробимо так само, як і зі старшою дочкою.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами