На дві літери: навіщо Україна домагається, щоб усі в світі писали «Київ» по-іншому?

Флешмоб KyivNotKiev стає все більш популярним у світі. Україна хоче домогтися, щоб аеропорти і ЗМІ всього світу писали назву української столиці правильно – використовуючи транслітерацію з української назви, а не з російської, як це робилося з часів Радянського Союзу. EtCetera з’ясовував, чому це важливо для нашої країни і чому не варто сприймати це як спробу нав’язати світу свою «українськість».

ФАКТ. Kyiv – це правильна транслітерація з української мови назви столиці України відповідно до UNGEGN (це група експертів при ООН, яка займається стандартизацією географічних назв). Але в світі до сих пір використовується старий варіант транслітерації – з російської мови. Тому в міжнародних аеропортах, ЗМІ та різних документах найчастіше зустрічається написання Kiev, відсилаючи нас до радянського минулого.

Щоб відновити справедливість і повернути українській столиці її справжнє ім’я, МЗС України спільно з Центром стратегічних комунікацій StratComUkraine в 2018 році почали інформаційну кампанію #CorrectUA. Її завдання – коригування правопису міста в світових ЗМІ і використання коректного написання в побуті.

На дві літери: навіщо Україна домагається, щоб усі в світі писали «Київ» по-іншому?

ФЛЕШМОБ ПРАЦЮЄ. Уже близько 10 європейських аеропортів відгукнулися на заклик українського МЗС. А 13 березня 2019 року відомство заявило, що Бейрут став першим близькосхідним містом, де в міжнародному аеропорту почали використовувати коректну назву української столиці.

Команда порталу AmazingUkraine навіть розробила інтерактивну карту аеропортів, де вже використовується коректний переклад. Іронічно, що український авіаперевізник МАУ поки що не збирається міняти правопис української столиці на латиниці. В компанії говорять, що не хочуть плутати іноземних пасажирів, оскільки в офіційній транслітерації Міжнародної асоціації повітряного транспорту IATA Київ все ще передається як Kiev.

Найбільш авторитетний довідник з правопису німецької мови Duden також замінив варіант Kiev на Kyiv. Писати в своїх статтях назву столиці України як Kyiv буде британські видання The Guardian і Observer. Євросоюз також замінив Kiev на Kyiv в електронних адресах своїх співробітників.

Українці сподіваються, що така ж сама доля чекає й інші українські міста, які постраждали від транслітерації з російської мови: Одеса, Рівне, Львів, Миколаїв, Харків, Тернопіль.

На дві літери: навіщо Україна домагається, щоб усі в світі писали «Київ» по-іншому?

ДО ТРАДИЦІЙ. Але у ініціативи є й критики, які стверджують, що Kiev – це «традиційне і зрозуміле для всіх написання», яке не потребує додаткових пояснень іноземцям. Більше того, «написання Киевъ навіть старше за сучасну українську мову». А якщо йти за логікою українського МЗС, то ми, в свою чергу, повинні писати Лісбоа, Парі, Істанбул, Марс, Пшемисль і Кишинеу, замість Лісабон, Париж, Стамбул, Марсель, Перемишль і Кишинів.

МЗС звинувачують у тому, що той у своєму бажанні відмовитися від усього російського нав’язує іншим країнам мовні зміни і відволікає населення України від важливіших проблем.

ВСЕ НЕ ТАК. Мовознавці відзначають, що в контексті Kyiv-флешмобу багато хто плутає поняття транслітерації і транскрипції, а також вже згадану традицію. Передавання українських букв латиницею максимально близько до оригіналу «звучить» тільки в устах самих українців. Але цей же варіант написання, прочитаний німцем, французом або італійцем, буде звучати по-іншому. Саме тому кожна мова має свої засоби транскрипції – звукового відображення слова.

Тобто, щоб назва української столиці звучала як «Київ» на всіх мовах, писатися вона повинна в кожній мові по-своєму. Це підтверджує невелике опитування серед британців, яке провело hromadske. Кореспондент попросила різних людей прочитати назву Kyiv, на що почула відразу кілька варіантів, в тому числі «Каїв», «Кайф», «Кієв».

На дві літери: навіщо Україна домагається, щоб усі в світі писали «Київ» по-іншому?

І тут важливо повернутися до поняття традиція. Іноземні географічні назви приходять в різні мови різними шляхами. Ми, наприклад, кажемо «Китай» – від назви племені китаїв, яке проживало на території нинішнього північного Китаю. Історики вважають, що слов’яни перейняли цю назву від монголів. А ось в англійській мові з’явилося вже China – ймовірно, від назви династії Цинь. Самі ж китайці вимовляють назву своєї країни приблизно як Чжонгуо (Zhōngguó), що не має нічого спільного ні з Китаєм, ні з China.

Японія також звучить і пишеться по-різному в різних країнах. Самі японці кажуть «Ниппоп» або «Нихон», корейці – «Ільбон», німці пишуть Japan, а вимовляють «Япан» (до речі, передбачається, що саме з німецького до нас ця назва і прийшло), британці при тому ж написанні вимовляють «Джепен».

Загалом, писати і говорити – це різні речі. І транслітерація на латиницю практично ніяк не сприяє правильній (в нашому розумінні) вимові українських географічних назв на інших мовах. Однак вона впорядковує написання, спрощує офіційну комунікацію, робить бажаний і близький для країни варіант назви впізнаваним у світі, а це дуже важливо для культурної ідентифікації.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами