О ЧЁМ ГОВОРЯТ? 35

Монетизація пільг на проїзд неминуча. Чому українці проти?

Рік тому набула чинності постанова Кабміну про монетизацію пільг на проїзд. Але регіони не поспішають видавати пільговикам гроші на руки. EtCetera з’ясовував, у чому причина і наскільки велика ймовірність, що новий механізм все ж буде впроваджений.

ФАКТ. У березні 2018 року Кабмін прийняв постанову «Про встановлення державних соціальних нормативів у сфері транспортного обслуговування». У документі описаний механізм монетизації транспортних пільг. Очікувалося, що кожне місто, де діють комунальні підприємства-перевізники, скористається розрахунками і перейде на нові принципи фінансування пільгових перевезень. За новою системою людина, яка має право на безкоштовний проїзд, отримувала би на свою пенсійну чи ще якусь картку «живі» гроші. Ця сума повинна була покривати 30 поїздок на місяць, а незатребувані гроші можна було б витрачати на свій розсуд.

Але навіть через рік бажаючих перейти на цю схему годі й шукати. Наприклад, директор департаменту праці та соціальної політики Одеської міськради Олена Китайська заявила, що для Одеси цей механізм не є принциповим, тому що місто і так безпосередньо оплачує «Міськелектротрансу» перевезення близько 240 тисяч пільговиків.

За такою ж схемою працюють і в інших містах. Наприклад, у Харкові, де в 2018 році як компенсацію за перевезення пільговиків транспортним підприємствам виділили близько 1 млрд гривень (в місті близько 700 тис. пільговиків). Місцева влада також відмовилася переходити на монетизацію. А на сайті Президента була навіть зареєстрована петиція за скасування постанови Кабміну.

Монетизація пільг на проїзд неминуча. Чому українці проти?

ЧОМУ ГАЛЬМУЮТЬ? За словами економіста Олексія Куща, кількість пасажирів-пільговиків «підганяється під можливості міського бюджету виплачувати дотації на користь комунальних перевізників». Тобто в нинішніх умовах містам вигідне збереження старої схеми. Вона не дає розуміння того, скільки людей реально користуються громадським транспортом (трамваями, тролейбусами та муніципальними автобусами) і яка кількість з них – пільговики. Це дозволяє транспортним КП і чиновникам, відповідальним за розподіл місцевого бюджету, утримувати колосальний фінансовий потік під особистим контролем і «ділитися» бонусами.

Але є й інша проблема – невдоволення самих пільговиків. Монетизація вигідна тільки тим, хто послугами комунального транспорту не користується зовсім або користується вкрай рідко. Такі пасажири будуть щомісяця отримувати невелику заощаджену суму на «кишенькові витрати». Але оплата всього 30 поїздок на місяць не врятує пільговиків, які працюють та їздять кожен день, а значить, потребують оплати як мінімум 40 поїздок на місяць. Крім того, знову в нерівних умовах виявляються люди, які користуються різними видами транспорту. Наприклад, в Одесі проїзд у трамваї коштує 5 гривень, а в маршрутці – 7. З одного боку, монетизація допоможе покрити частину витрат на некомунальний транспорт, але з іншого – виділених грошей вистачить на менше число поїздок.

Виходить, що сьогодні при неконтрольованому пасажиропотоку та оплаті перевізникам «на віру», безкоштовний проїзд доступний всім, кому належить за законом. А в разі введення монетизації безкоштовною буде лише частина поїздок, і коли допомога закінчиться, платити доведеться по повній вартості зі своєї кишені.

Відзначимо, що Павло Розенко ще в 2015 році заявляв, що монетизацію транспортних пільг при наявності на це політичної волі можна впровадити всього лише за 2-3 місяці.

Монетизація пільг на проїзд неминуча. Чому українці проти?

ПОПЕРЕДУ ВСІХ. У лютому 2019 року на сайті КМДА був опублікований проект розпорядження міського голови «Про затвердження розміру щомісячної готівкової виплати для оплати проїзду на 2019 рік». Згідно з документом, платити збираються по 240 гривень на місяць – така середня вартість 30 поїздок в київському комунальному транспорті. На думку Олексія Куща, це свідчить про те, що впровадження монетизації не за горами, як і протести, які будуть підігріватися «комунальною транспортною мафією».

Проте монетизація вже запущена в іншій витратній для держави соціальній сфері – комунальних субсидій. І це стало сигналом для української влади все ж стати на бік адресних виплат і переглянути свої відносини з перевізниками.

ІНШИЙ ШЛЯХ. Критики монетизації вказують на те, що існує більш логічний і справедливий механізм фінансування пільгових перевезень. І він заснований не на зрівнялівці, а на оплату кожної пільгової поїздки, тобто поголовний перерахунок пасажирів. Працювати це може в такий спосіб: весь громадський транспорт переходить на безготівковий розрахунок за допомогою «карток городян» (наприклад, «Картки киянина»), електронних квитків або проїзних. З пасажирів, які платять повну вартість, гроші списуються, а з пільговиків – ні. Однак інформація про кожен пільговий проїзд фіксується в системі. За підсумками звітного періоду дані про кількість фактичних пільгових перевезень передаються до казначейства, де проводиться розрахунок і виплата на рахунок підприємству.

До речі, про те, чому важливо рахувати пасажирів і як це найзручніше робити, ви можете прочитати ТУТ.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами