Комуністична партія України: недозаборонені

ЗВІДКИ ВЗЯЛАСЯ?

Комуністичну партію України зазвичай називають прямою спадкоємицею КПРС. Але це не зовсім так. «Стару» компартію заборонили в 1991 році, причому більшість її недавніх функціонерів продовжили працювати на державних посадах або пішли в бізнес.

Навесні 1993 року в Донецьку прийшов установчий з’їзд вже «нової» Комуністичної партії. Її створення ініціювала консервативна частина колишньої радянської бюрократії, яка не зуміла (чи не встигла) зайняти «теплі містечка» в новому українському капіталізмі. За словами історика Георгія Касьянова, «відновлення» компартії стало результатом закулісних переговорів з тодішнім Президентом Леонідом Кравчуком (який до 1991 року був високопоставленим партійним чиновником).

Соціальною базою КПУ стали «радянські люди», тобто ті, хто так і не зміг пристосуватися до нових умов: пенсіонери, люди старшого віку, жителі сіл і маленьких містечок, частина робітників, зайнятих на вмираючих підприємствах. Своєю ідеологією партія зробила ностальгію з соцзабезпечення і порівняльної ситості брежнєвських часів, а також тугу за «великою державою», яку «всі боялися». В умовах соціально-економічної кризи 1990-х років такі гасла були дуже популярні: через рік після свого «відновлення» Компартія стала найчисленнішою політичною силою в країні (80 тис. членів).

МІЖ ВЛАДОЮ ТА ОПОЗИЦІЄЮ

Протягом 1990-х років КПУ була однією з найвпливовіших політичних сил у країні. На парламентських виборах комуністи регулярно завойовували перше місце за кількістю обраних партійних депутатів. На словах партія жорстко критикувала Президента і уряд, але на ділі грала роль «офіційно призначеної опозиції», яка за необхідності завжди готова була «протягнути руку допомоги» владі. Наприклад, в липні 2000 року фракція Компартії проголосувала за план приватизації «Укртелекому», запропонований Леонідом Кучмою, і за вигідний олігархам законопроект про амністію капіталів, що пішли за кордон. А кампанію протесту «Україна без Кучми» КПУ не просто проігнорувала, а й засудила.

Крім влади, у комуністів з’явилися й інші сумнівні (з точки зору марксистсько-ленінської ідеології) союзники. Наприклад, так звані «червоні директори» (керівники великих промислових підприємств). А після 1998 року у фракції комуністів у парламенті виявилися члени рад директорів великих компаній зі сходу України. Голосуючи проти приватизації і ринкових реформ, КПУ фактично сприяла «тіньовій» приватизації та непрозорим схемам.

ЗВИВИСТА ЛІНІЯ ПАРТІЇ

На початку 2000-х років популярність КПУ почала поступово падати. Українська економіка почала поступово виходити з кризи 1990-х років. Люди, чиї доходи тепер дозволяли не тільки виживати, але й більш-менш пристойно жити, більше не хотіли слухати заклики повернутися в «золотий вік» брежнєвської епохи.

В результаті, на виборах 2002 року комуністи вперше за роки незалежності поступилися пальмою першості. Навіть традиційні виборці КПУ, зосереджені в східних областях країни, йшли до нових політичних сил – в першу чергу, до Партії регіонів.

У той же час, комуністи продовжували володіти так званою «золотою акцією» у парламенті – від їхніх депутатів залежало, чи буде прийнято те чи інше рішення. За необхідності, комуністи давали черговій правлячій коаліції необхідну кількість голосів, натомість «виторговуючи» для себе другорядні, але «хлібні» посади у виконавчій владі.

Нарешті, в 2006 році Компартія остаточно визначилася зі своїм місцем на політичній сцені країни: вона стала молодшим партнером Партії регіонів – об’єднанням найбільших українських капіталістів.

НАПІВПІДПІЛЛЯ

Події на Майдані Компартія назвала «державним переворотом», бойові дії на Донбасі – «громадянською війною», а нинішню владу – «націонал-олігархічною». Не дивно, що значна частина партійців відкрито підтримали військову агресію Росії, а деякі виявилися в рядах бойовиків.

У грудні 2015 року Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов Мін’юсту про заборону КПУ як антидержавної організації. Однак, партія подала апеляцію. Пока йде судовий розгляд, Компартія залишається цілком легальною політичною силою.

Час від часу в партійних офісах проходять обшуки, проте партія діє і навіть бере участь у виборчих кампаніях. Щоправда, не під своїм ім’ям, а під вивіскою «Нова держава». Партія під такою назвою на місцевих виборах 2015 року завоювала 179 депутатських мандатів в районних і міських радах; п’ятеро її членів були обрані міськими і сільськими головами. У червні 2018 року «Нова держава» перейменувалася в «Ліву опозицію».

ЩО ПРОПОНУЄ?

Нинішня ідеологія КПУ не відрізняється оригінальністю: при владі – «націонал-олігархічний режим», Україна окупована американським імперіалізмом і рухається до прірви. А для порятунку країни потрібно почати переговори з бойовиками, перетворити Україну в федерацію і «врегулювати відносини» з Росією.

ЗАСІКИ ПАРТІЇ

На рахунки КПУ продовжують надходити внески від фізичних та юридичних осіб. Про це свідчать фінансові звіти, які партія щокварталу подає в НАПК. Наприклад, у 2017 році комуністам перерахували майже 498 тис. гривень.

ХТО ТУТ ГОЛОВНИЙ?

З дня «відновлення» партії  КПУ беззмінно очолює Петро Симоненко. У 1990-х – середині 2000-х років у комуністів були й інші яскраві лідери (наприклад, Леонід Грач і Георгій Крючков), проте більшість з них покинули партію або взагалі зійшли з політичної арени.

ПЕРСПЕКТИВИ

На своєму сайті КПУ заявляє про намір брати участь у виборах 2019 роки (і президентських, і парламентських). Найімовірніше, для участі у виборчій кампанії комуністи будуть використовувати партію «Ліва опозиція». Втім, їх шанси повернутися у велику політику – дуже малі. Ностальгію за радянським минулим і гасла захисту російської культури зараз експлуатують «Опозиційний блок» і близькі до нього сили. На соціальному невдоволенні грають взагалі всі кому не лінь – від Тимошенко і Ляшка до «Свободи» і «Національного корпусу». А покоління, для якого бренд «КПУ» мав значення, поступово щезає. Тож Компартія – це вже історія, незалежно від того, чим закінчиться судова справа про її заборону.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами