Кобзарі: хто такі вільні українські барди?

Кобзарство – унікальне, глибоко національне українське явище. Співаків-бандуристів прийнято називати «народними гомерами України». Кобзар – це не професія, а спосіб життя. Навряд чи їх можна порівняти з менестрелями – музикантами і співаками XII-XIII століть, що служили при дворі європейських панів. У кобзарів була інша мета – служити народу.

МУЗИЧНІ БРАТСТВА. Ці сліпі, талановиті музиканти, подорожуючи між міст і сіл України, співали пісні, в яких прославляли подвиги і перемоги українських героїв. Вони закликали народ до боротьби проти своїх гнобителів.

Згодом, кобзарі, що акомпанують свого співу на кобзі, бандурі чи колісній лірі, почали об’єднуватися в своєрідні громади для передачі традицій свого мистецтва нащадкам. Співочі братства виникли за типом міських ремісничих цехів в кінці ХVII-ХVIII століть.

Досвідчений кобзар брав до себе на навчання учнів, які мали хороший слух. Право брати учнів братства надавали тільки тому кобзарю, який мав не менше десяти років «кобзарського стажу». Такому кобзареві присвоювалося звання «майстра» або «цех-майстра».

НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ КОБЗАРІВ тривало три роки і закінчувався іспитом, за яким слідкувало посвячення в кобзарі. Посвячення супроводжувалося спеціальною церемонією під назвою «однокліщини» або «визвілка». Під час посвячення звертали увагу не тільки на те, як молодий кобзар засвоїв кобзарську науку, а й на його моральні якості.

У деяких братствах на посвяченні, крім вчителя, були присутні ще не менше трьох «майстрів». Іноді учневі влаштовували переекзаменування. Якщо після повторного іспиту учня не приймали в цех – то за це доводилося відповідати «майстру», якого могли навіть виключити з цеху за погане навчання учнів.

У кожному кобзарському братстві були свої статут, прапор і навіть особлива мова, що мала назву «лебійської». Крім «секретної» мови кобзарів, існували і умовні музичні сигнали, значення яких знали тільки посвячені.

СТАВЛЕННЯ ДО КОБЗАРЯ В НАРОДІ було особливим. В українському фольклорі відображений образ козака Мамая – умілого воїна, співака і бандуриста. Згідно з переказами, Мамая не брали ні старість, ні куля, ні шабля. Він був уособленням непохитного духу українського народу.

Паралельно з кобзарем-героєм в фольклорі існував зовсім інший тип кобзаря – сліпий «дідусь», який зберігав пам’ять багатьох поколінь і втілював в собі мудрість цілого народу. Сліпий кобзар за допомогою музики вмів торкнутися прихованих струн людської душі. Від села до села його водив хлопчик-поводир.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами