Історія українського сексу. Частина перша: XIX століття

Прихильники консервативної моралі часто схильні сприймати минуле як якийсь бастіон суворості поглядів: «Не те що нинішні розпусні часи!». Однак, як стверджують історики та етнографи, все було зовсім не так.

В СЕЛІ

НЕ ТАК СУВОРО. Вважається, що в українському селі ХІХ століття дівчата повинні були берегти цноту до весілля, а в іншому випадку — на них чекало загальне презирство і громадський осуд. Насправді, звичаї були далеко не такі суворі. Зовсім не дитячі розваги були цілком звичайною справою на вечорницях та інших молодіжних «тусовках».

Інша справа, що вагітність до весілля дійсно вважалася ганебною: і на саму дівчину, і на її дитину чекала незавидна доля ізгоїв.

ДО РЕЧІ, ніякого «віку згоди» не існувало. Щоправда, наприклад, в Російській імперії діяли церковні настанови, що збереглися ще з середньовіччя: одружуватися хлопчикам можна було з 15 років, а дівчаткам – з 12 років. Однак на практиці це означало тільки те, що тих, хто молодший, не вінчали в церкві. Але в інтимні стосунки багато хто вступав раніше – природно, частіше за все не з власної волі, про що поборники «традиційної моралі» вважають за краще не згадувати.

ДОПОМОГА ДРУГА. Історик Ірина Ігнатенко у своїй книзі «Тілесність і сексуальність в традиційній культурі українців» описує досить дивний звичай, який у різних регіонах України був відомий під назвою «комора». Молодят родичі закривали в коморі на якийсь час (від п’яти хвилин до півгодини), а самі стояли під дверима, чекаючи, поки наречена втратить невинність. При цьому молодих постійно підганяли і співали спеціальні «сороміцькі» пісеньки. Якщо ж через таку підвищену увагу у нареченого нічого не виходило – йому на допомогу приходив «дружка», і в цьому ніхто не бачив нічого поганого.

В МІСТІ

ХОЛОДНИЙ РОЗРАХУНОК. У містах подібних звичаїв, звичайно, ніхто не дотримувався. Однак це не означає, що звичаї тут були більш прогресивні. Показне пуританство жодним чином не заважало городянам, наприклад, користуватися послугами повій. А уявлення про шлюб рішуче відрізнялося від уявлень нинішніх захисників «сімейних цінностей». Шлюб у ХІХ столітті в більшості випадків – це не любов і спільність інтересів, а, скоріше, економічна вигода. Втім, це справедливо і для тодішнього села.

ДЕЯКІ — БІЛЬШ РІВНІ. Не дивно, що подружні зради були досить частим явищем. Втім, між зрадою чоловіка і зрадою дружини була істотна різниця. Наприклад, сімейний кодекс Австро-Угорщини, за яким жили мешканці Західної України, стверджував, що «короткий зв’язок чоловіка з третьою особою не означає перелюбу і, якщо такий зв’язок тривав короткий час, не можна вважати це непорядною поведінкою». На дружин така «поблажливість» не поширювалася.

При цьому розлучення в Австро-Угорщині були заборонені. Зате в Російській імперії, навпаки, розлучитися було можна, але не всім і не завжди. Причиною розлучення могли бути тільки «доведене перелюбство», двоєженство або наявність хвороби, яка «перешкоджає подружнім стосункам». А ще можна було піти в монастир.

ВІТЕР СВОБОДИ. Прогресивна молодь того часу бунтувала як проти диких традицій, так і проти лицемірних порядків. У 1870-х роках, під впливом європейських соціалістичних і ліберальних ідей, проти всього цього виступили молоді галицькі радикали Іван Франко і Михайло Павлик. Вони стверджували, що ні церква, ні держава, ні традиції не повинні мати влади над інтимним життям людей. Це, звичайно, викликало бурхливу реакцію з боку консерваторів і церковників. Особливо після того, як Михайло Павлик заявив, що хоче «таких статевих стосунків між людьми, які існують між птахами». Консервативна преса негайно ж звинуватила радикала у проповідуванні розпусти.

Продовження читайте на сайті EtCetera вже зовсім скоро.

Читайте також: ЗВИЧАЇ ТА ПОБУТ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ: ПРО ЩО ВИ НЕ ЗНАЛИ

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами