Хронограф. Як в Україні з відьмами боролися

Хронограф. Як в Україні з відьмами боролися

 
 
00:00 /
 
1X

Прийнято вважати, що Україні вдалося уникнути безумства «полювання на відьом», що охопило Європу на початку Нового часу. Мовляв, православна церква вважала чаклунство не більше, ніж марновірством, а в народі відьми сприймалися як комічні персонажі – на кшталт гоголівської Солохи. Автор книги «Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII-XVIII століть» Катерина Диса вважає, що все відбувалося зовсім не так.

ВІДЬМИ І ЦЕРКВА. Насправді, православна церква в Україні була так само впевнена в існуванні відьом, як і католицька на Заході. Відомі проповідники того часу, перераховуючи найстрашніші гріхи, ніколи не забували згадати чаклунство. Наприклад, Іоаникій Ґалятовський в одній з проповідей стверджував, що відьми і віщуни поклоняються дияволу як своєму богу.

При цьому священики не виключали, що відьми можуть не тільки шкодити, але і допомагати людям: наприклад, вилікувати хворобу, передбачити майбутнє або допомогти знайти любов. Однак, запевняв ігумен Антоній Радивилівський, все це робиться з підступною метою: переконати людину засумніватися в Бога і привести його до диявола.

До речі, відьом можна побачити навіть у церковному живописі тих років: на панорамах Страшного суду їх зазвичай зображували серед інших грішників.

ГОЛОС РОЗУМУ. Були, звичайно, і винятки. Наприклад, київський митрополит Петро Могила намагався переконати колег, що більшість «надможливостей» відьом – це просто вигадка, та й взагалі, не варто шукати в будь-якій біді підступи темних сил. Однак те, що відьми все-таки існують, навіть він не ставив під сумнів.

ВЕЛИКА РІЗНИЦЯ. У Західній Європі справами про чаклунство найчастіше займалося окреме церковне слідство (та сама горезвісна інквізиція), а вироки виносив спеціальний церковний суд. В українських землях «магічні злочини» розслідували звичайні світські суди.

КОГО СУДИЛИ? Магія в Україні вважалася жіночою справою – 72% обвинувачених на чаклунських процесах становили жінки. Більшість з них – селянки, дружини ремісників і священиків. Приводом для звинувачення найчастіше виявлялися чутки і доноси когось із сусідів або навіть членів сім’ї. Ну, а якщо підозрювана намагалася сховатися від суду, то її відразу ж визнавали винною.

ЯК СУДИЛИ? Документи свідчать, що до розгляду справ про чаклунство підходили серйозно: допитували свідків, вислуховували «експертів» (в основному священиків) і навіть проводили свого роду «слідчі експерименти».

Наприклад, в містечку Сатанів в 1717 році якийсь Яцко Грекович звинуватив свою дружину в тому, що вона нібито готувала якесь гибельне зілля. Однак жінка, зваривши те саме вариво для суддів, змогла довести, що це всього-на-всього невинні ліки.

Іноді підозрюваних катували. Це траплялося нечасто, але вже якщо справа доходила до тортур – на порятунок нещасним можна було не сподіватися. Так, в 1634 році трьох львів’янок звинуватили у вбивстві за допомогою магічних ритуалів. Їх катували на дибі, і вони визнали свою провину. Навіть незважаючи на те, що пізніше на суді «відьми» відмовилися від своїх слів – їх все одно стратили.

ВИРОКИ. Втім, смертні вироки у справах про чаклунство були рідкістю. Тільки близько 6% справ завершувалися стратою (для прикладу: у Франції на вогнище відправляли кожну третю «відьму»). Найчастіше обвинувачену засуджували до виплати штрафу і церковної єпітимії, рідше били різками, іноді висилали з міста. Якщо ж «відьму» все-таки засуджували до страти, її не обов’язково чекало багаття. Відомі випадки, коли чаклункам відрубували голови, а 120-річну жительку Красилова Евфросинию Каплунку в 1720 році закопали в землю по плечі, закидали хмизом і спалили живцем.

БЕЗ СУДУ І СЛІДСТВА. Бували й випадки самосуду. Наприклад, в 1738 році, в селі Гуменець, натовп на чолі з місцевим священиком буквально розірвав на частини шляхтича Михайла Матковського – селяни були впевнені, що він навів порчу на їх худобу і на них самих. Нерідко підозрюваних в чаклунстві кидали в воду, попередньо зв’язавши. Якщо нещасній вдавалося виплисти – значить, вона відьма. Якщо ні – що ж, помилилися, «з ким не буває». Така сумнівна практика відома з часів Київської Русі.

СПРАВА ДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ. Найгучніша справа про чаклунство в Україні мала місце в 1667 році. Тоді гетьман Іван Брюховецький заявив привселюдно, що відьми викрали плід з утроби його дружини Дарії, а на нього самого навели хворобу. У цьому злочині звинуватили шістьох жінок. Їх відразу ж стратили, навіть не спромігшись провести слідство.

НЕ ВСЕ ТАК ПОГАНО. Багатьох звинувачених в чаклунстві суд виправдовував. Наприклад, в 1705 році в Кам’янці-Подільському судді так і не змогли довести, що місцева мешканка на прізвище Зелінська навела порчу на сусідку. Правда, про всяк випадок жінку все-таки зобов’язали пролежати в церкві «хрестом» (тобто ниць і розкинувши руки) протягом двох богослужінь. А в 1710 році житель Вижви Данила Олефіровіч за рішенням суду змушений був вибачитися перед сусідкою, яку він звинувачував у чаклунстві, і припинити розпускати про неї неправдиві чутки.

Траплялося, що виправдовували навіть тих, хто не заперечував своєї провини. Так, в Кременці в 1753 році якась Оришка Лічманіха зізналася суддям, що літала на шабаш відьом, осідлавши березову гілку. Суд їй чомусь не повірив і відпустив на волю, попередивши, щоб більше таким не займалася.

ОСТАННЯ ВІДЬМА. У 1775 році в Російській імперії переслідування відьом заборонили, а в наступному році таке ж рішення прийняв сейм Речі Посполитої. Проте, останній процес про чаклунство в Україні відбувся значно пізніше – в 1829 році в місті Липовець. Місцевий священик звинуватив селянку Катерину Мартиновську в тому, що вона кидалася в нього соломою і капустяним листям. На думку святого отця, таким чином жінка намагалася навести на нього порчу. Правда, суд порахував подібне звинувачення «нісенітницею».

Слухайте також: ЧИ БУЛИ В УКРАЇНІ ЛИЦАРІ? 

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Читайте на ETCETERA

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами