ХРОНОГРАФ. Як онук львівського рабина став автором конституції ісламської республіки

ХРОНОГРАФ. Як онук львівського рабина став автором конституції ісламської республіки

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті хронограф на сайті EtCetera ми говоримо про тих людей, події та явища в історії України, про яких вам навряд чи розповідали в школі чи вузі.

Офіційна назва держави Пакистан – Ісламська Республіка, а в законодавстві країни важливу роль відіграє мусульманське право – шаріат. Тим більше дивно, що одним з авторів конституції цієї країни став онук львівського рабина Леопольд Вайс. Як таке взагалі могло статися? Саме про це ми вам і розповімо.

Леопольд Вайс народився у Львові 2 липня 1900 року. Усі його предки протягом кількох поколінь були рабинами. Тільки батько вибрав інший шлях і став юристом. Батьки – люди небідні – дали маленькому Леопольду не тільки класичне єврейську, а й світську європейську освіту. Уже до тринадцяти років він вільно говорив не тільки рідними польською і німецькою, а й на івриті та арамейською. А за наступні десять років вивчив ще й арабську, англійську, французьку та фарсі.

Після Першої світової війни і розвалу Австро-Угорщини сімейство Вайсів переїхало до Відня, подалі від революційних потрясінь. Леопольд вступив до місцевого університету, де вивчав історію мистецтв, а паралельно відвідував лекції батьків психоаналізу. У двадцять років Леопольд розповів батькові, що хоче стати журналістом. Вайс-старший вважав цю професію негідною і в серцях заявив синові, що той закінчить життя в стічній канаві. Леопольду нічого не залишалося, як покинути сім’ю і виїхати шукати щастя в Берлін. У свій час він підробляв асистентом у знаменитого кінорежисера Фрідріха Мурнау, а потім зумів все-таки влаштується в одне з берлінських інформаційних агентств.

До двадцяти двох років Леопольд Вайс став вельми відомим в Європі журналістом. Його успіху допоміг щасливий випадок: йому вдалося взяти інтерв’ю у Катерини Пєшкової, дружини Максима Горького, коли та відпочивала в Німеччині. Катерина розповіла молодому репортерові про справжні масштаби голоду в Поволжі. Після цього Леопольду почали надходити пропозиції про роботу від провідних німецьких видань.

У 1922 році Вайс на запрошення родичів приїхав у Єрусалим. Молодого журналіста підкорили величні пейзажі і екзотика Сходу. Однак знайти спільну мову з місцевою єврейською общиною йому не вдалося. Не захопили його і популярні в ті роки сіоністські ідеї: Леопольд, що почував себе громадянином світу, знаходив їх націоналістичними і небезпечними. Зате у Вайса з’явилося чимало друзів серед єрусалимських арабів. Леопольд з подивом відкрив для себе, що мусульмани – зовсім не ті дивакуваті дикуни, якими їх представляли в Європі.

Наступні кілька років Вайс їздив по Близькому Сходу і став кимось на кшталт нинішнього тревел-блогера: публікував статті про свої враження в різних європейських виданнях. Зрештою, найбільша німецька газета FrankfurterZeitung призначила його спеціальним кореспондентом на Сході і уклала з ним контракт на написання книги. Коли редактор газети вперше зустрівся з Вайсом, то був дуже здивований: він очікував побачити когось, принаймні років на 15 старшого.

Однак видання книги виявилося для Леопольда Вайса великим розчаруванням: європейська читаюча публіка не зрозуміла ні його захоплення арабською культурою, ні неприйняття сіонізму. А у вересні 1926 талановитий журналіст і зовсім шокував Європу: він перейшов у мусульманську віру. Слідом за ним іслам прийняла його дружина Ельза. Невдовзі подружжя покинули Європу, щоб здійснити паломництво в Мекку. Разом з новою релігією Леопольд Вайс взяв і нове ім’я. Тепер його звали Мухаммед Асад. Після навернення в іслам родичі розірвали всі відносини з Леопольдом. Батько, правда, зрештою відновив листування з сином. Однак зустрітися вживу їм уже не судилося: у 1942 році Вайс-старший був убитий в нацистському концтаборі.

Проживши кілька років у Саудівській Аравії, Асад перебрався до Індії. Тут він познайомився з поетом і філософом Мухаммедом Ікбалом, який вважається духовним батьком Пакистанської держави. А коли ця держава в 1947 році проголосила свою незалежність, Асада запросили в департамент, який займався розробкою конституції нової країни. Саме Асад наполіг на тому, щоб в Основному Законі з’явилася стаття, що відкриває жінкам шлях до вищих державних посад – саме це багато років по тому дозволить легендарній Беназір Бхутто стати прем’єр-міністром Пакистану. Мухаммед Асад завжди говорив, що між ісламом і демократією немає протиріч, а будь-який фанатизм неминуче обертається насильством і тиранією. Саме тому він жорстко критикував режими Ірану і Саудівської Аравії. У 1951 році Мухаммеда призначили повноважним представником Пакистану в ООН.

Але в 1955 році політична кар’єра Асада закінчилася: в Пакистані стався військовий переворот, і Мухаммед, який не прийняв диктатури, пішов у відставку. Після цього він жив у кількох арабських та європейських країнах і присвячував весь час головній справі свого життя – перекладу Корану англійською мовою. Результатом п’ятнадцятирічної праці став переклад головної книги ісламу з коментарями – цей переклад був визнаний однією з найвпливовіших книг ХХ століття.

Мухаммед Асад помер в 1992 році в Іспанії. Його ім’ям названо сквер біля головного входу в резиденцію ООН в Нью-Йорку. А в 2015 році ім’я Мухаммада Асада отримав новий ісламський центр у нього на батьківщині – в українському місті Львові.

На сьогодні все. Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами