Хронограф. Чий Ілля Муромець – російський чи український?

Хронограф. Чий Ілля Муромець – російський чи український?

 
 
00:00 /
 
1X

У проекті хронограф на сайті EtCetera ми говоримо про тих людей, події та явища в історії України, про яких вам навряд чи розповідали в школі чи вузі.

Не так давно в Києві з’явився новий парк. Ну, тобто, не те щоб з’явився. Він був і раніше. Просто раніше він називався парком «Дружби народів», а тепер отримав нове ім’я – парк «Муромець». Ясна річ, назвали його на честь усім нам добре знайомого з самого дитинства персонажа – богатиря Іллі Муромця. Ми звикли думати, що цей самий Ілля – герой російських билин і походить з російського міста Мурома, про що, здавалося б, і каже його прізвисько. Он в Росії і мультики про нього знімають… Загалом, «не наш». Однак прихильники перейменування запевняють: це неправда, а Муромець – ще який «наш», український. Служив він київському князю, похований у Києво-Печерській лаврі, та й з його рідними місцями не все так однозначно.

Хто правий? Давайте розбиратися…

Почнемо зі, скажімо так, матеріальних підтверджень існування легендарного богатиря. У Ближніх Печерах Києво-Печерської лаври дійсно зберігаються мощі якоїсь людини, яку в 1643 році православна церква зарахувала до лику святих під ім’ям «преподобного Іллі Муромця». До речі, рівно тридцять років тому комісія МОЗ тоді ще радянської України провела експертизу цих мощей. Дивно, але деякі висновки експертів дійсно перегукуються з відомостями, викладеними в билинах.

Людина, чиї останки спочивають у лаврі, була вельми високого, як для середньовіччя, зросту – 1 метр 77 сантиметрів, а бугристості на кістках свідчать про добре розвинену мускулатуру. Одним словом, таки да – богатир. Крім того, медики з’ясували, що в юності преподобний страждав спондилоартрозом, хворобою, яка приковує людину до ліжка. А в билинах, як ми пам’ятаємо, Ілля тридцять років «сидів на сидалищі» і не міг поворухнути руками і ногами, поки його не зцілили «каліки перехожі». Утім, рентгенологічні дослідження виявили і ще одну хворобу, яка в билинах не згадується. У Іллі були непропорційно великі кисті рук, стопи ніг і голова – це наслідки захворювання гіпофіза, яке називається акромегалія. А ще медики встановили, що богатир загинув у віці 40-45 років від поранення в область серця.

Ось, власне, і все, що достеменно відомо. Ну, а далі починається область домислів і гіпотез. У літописах часів Київської Русі цей персонаж взагалі не згадується. Більш того, преподобний «Ілля з Лаври» жив у XII столітті, так що при всьому бажанні не міг служити князю Володимиру, який помер на сто років раніше. Утім, як раз цей факт найменше дивує істориків. Справа в тому, що билинний князь Володимир Красне Сонечко – це не стільки конкретний історичний персонаж, скільки узагальнений образ ідеального правителя міфічного «золотого століття». Загалом, Володимир Красне Сонечко – наш аналог короля Артура з західноєвропейських лицарських романів. Тільки до двору Артура з’їжджалися лицарі Круглого столу, а до двору Володимира – славнозвісна трійця богатирів.

Але повернемося до нашого героя. Іллі Муромцю присвячено кілька десятків билин. Більшість з них були складені на російській Півночі. Однак є і кілька українських, з тим же сюжетом. Правда, головного героя в них не обов’язково називають Муромцем. В одній з українських билин він – Ілля Швець, в іншій – Ілля Мурин. Між іншим, муринами на Русі називали чорношкірих – ось вам ще одна версія про походження богатиря. Натомість Іван Котляревський у своїй «Енеїді» називає Іллю саме Муромцем.

До речі, найбільш стародавню згадку про Іллю Муромця ми знаходимо і не в Україні, і не в Росії. У 1754 році староста міста Орша в нинішній Білорусі Філон Кміта писав лист коменданту Тракайського замку в Литві Остафію, в якому нарікав, що солдати міського гарнізону відчувають нестачу в постачанні провізією. Кміта дорікав великого князя Литовського у відсутності стратегічного мислення: мовляв, морить бійців голодом, а не дай боже, «прийде час, коли буде потреба в Іллі Муравлянинові і Солов’ю Будіміровичу».

Так, з легкої руки старости, у нашого героя з’являється ще одне прізвисько – Муравлянин. До речі, схоже прізвисько згадує й австрійський посол Еріх Лясота, який відвідав Київ у 1594 році. Він пише: «В іншій прибудові була гробниця Ельї Моровлина, він був знатний герой, або, як кажуть, богатир. Гробниця ця нині зруйнована».

На підставі повідомлень Кміти і Лясоти історики ще на початку ХХ століття висунули гіпотезу, що батьківщиною богатиря може бути зовсім не Муром, а містечко Морівськ під Черніговом. Так що ж, все-таки наш? Не поспішайте радіти…

У літописах часів Київської Русі словом «моравляни» називають мешканців Моравії – історичної області на сході Чехії. Так що київський святий богатир цілком може виявитися взагалі чехом.

З повідомленням Лясоти пов’язана ще одна неув’язка. Австрійський посол стверджував, що гробниця Муровлянина розташовувалася в Софійському соборі, а зовсім не в лаврі. А в лаврі, за його словами, похована зовсім інша людина, правда, теж богатир, на прізвисько Чоботок. Кияни розповіли Лясоті, що на цього самого Чоботка «колись раптово напали вороги, як раз тоді, коли він надів було один з чобіт своїх. Не маючи під рукою іншої зброї, він у той час оборонявся від них іншим чоботом, ще не надягнутим, і перебив ним усіх своїх ворогів, чому і названий був Чоботок».

Тож чиї ж останки лежать у лаврі: Іллі з Мурома, Іллі з-під Чернігова, чеського богатиря або взагалі якогось любителя битися чобітьми? На це запитання ми навряд чи коли-небудь отримаємо остаточну відповідь. Такі справи.

Якщо у вас є що сказати – не мовчіть, залишайте ваші думки і пропозиції в коментарях під записом, і не забувайте слухати нас на сайті EtCetera.

Читайте і слухайте також: ПРОФЕСІЯ – КАТ. КИМ БУЛИ «МАЙСТРИ НЕДОБРІ» У СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ УКРАЇНІ

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Читайте на ETCETERA

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами