Феншуй по-українськи: як в Україні облаштовували будинки сто років тому

Облаштування інтер’єру української хати ще на початку минулого століття було не менш складним, ніж саме будівництво житла.

ЧИСТОТА. Українські хати завжди вражали іноземних мандрівників чистотою і затишком. А ще – обов’язковою скатертиною на столі, домотканими доріжками або свіжою травою на підлозі.

Будинок намагалися тримати в чистоті, а перед святами проводили генеральне прибирання.

В ОДНІЙ КІМНАТІ. Звичайна сільська хата складалася з однієї кімнати, пізніше –кімнати і сіней. Більш заможні люди могли дозволити собі будинок з кімнатою, сіньми і світлицею.

Але розмір самих приміщень майже не змінювався. За даними етнографів, у більшості будинків площа житлової зони становила не більше, ніж 5х5 метрів.

УМОВНО РОЗДІЛИЛИ. Житлову зону іноді ділили на декілька частин дерев’яними перегородками. Але найчастіше одне приміщення ділилося на кілька умовних частин: «кухню», «спальню», місця для роботи і для відпочинку.

«КУХНЯ». У кухонній частині розташовувалася піч і водник (табурет або спеціально відведене місце, де стояли відра з водою). Часто воду ставили в сінях – там вона і не заважала, і залишалася холодною.

Кухонна частина будинку знаходилася відразу при вході: зліва чи справа – піч, навпроти неї мисник – полички з мисками і тарілками. Увесь посуд намагалися розписувати, особливо гарні екземпляри виставлялися на загальний огляд.

«СПАЛЬНЯ». Від печі до бічної стіни розміщували спальне місце. Спали найчастіше на підлозі, іноді – на дерев’яних ліжках. Якщо в родині були немовлята, то поруч з ліжком вішали колиску.

Біля протилежної стіни розміщували довгу лавку (не коротшу 4 метрів). Там займалися прядінням та іншими домашніми справами.

ЧЕРВОНИЙ КУТОЧОК. Кожного, хто входить до кімнати, зустрічали ікони – їх розміщували на протилежній стіні, прикрашали вишитими рушниками і паперовими квітами.

Примітно, що ікони виконували функцію сейфа: за ними зазвичай ховали найцінніше. Вважалося, що злодій до ікон не полізе.

САМ СОБІ ДИЗАЙНЕР. Стіни, стеля, піч – усе білили і розмальовували. Стиль і мотиви розписів залежали не тільки від регіону, але і від таланту господині. Ну, а якщо господиня не відчувала в собі ніякого таланту, то запрошували визнаних сільських майстрів.

Кольори розпису залежали від того, яку фарбу вдавалося дістати. Найчастіше це була червона і жовта глина.

На Вінниччині та Хмельниччині замість розписів житло прикрашали витинанками – вирізаними з паперу фігурками.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами