Чому українки страждають від домашнього насильства більше, ніж американки і іспанки?

Щорічно українські правоохоронці фіксують понад 100 тис. звернень про домашнє насильство. У більшості випадків жертви забирають заяви, а їх кривдники повертаються в сім’ю після «профілактичної бесіди». Сьогодні, в умовах воєнної кризи і високої соціальної напруженості, жінки в нашій країні стають ще більш уразливими. Але правоохоронна система, незважаючи на позитивні законодавчі зміни, ще не в змозі забезпечити надійний захист жертвам насильства. EtCetera з’ясовував, як це працює в США та Іспанії.

ЩЕ ОДНА СМЕРТЬ. В Запоріжжі 10 липня 2019 року померла 22-річна Анастасія Ковальова, яку під час сварки облив горючою речовиною і підпалив наречений. Дівчина отримала 85% опіків, пережила кілька операцій, але лікарям не вдалося її врятувати. Правоохоронці затримали чоловіка на 60 діб, він зізнався у скоєному, але заявив, що хотів тільки налякати Анастасію, щоб «зміцнити відносини».

Пізніше з’ясувалося, що він відрізнявся патологічними ревнощами щодо покійної: перевіряв її телефон, обмежувала спілкування з друзями. Сама Анастасія в соцмережах писала про неодноразові бурхливі сварки з нареченим, що закінчувалися не менше бурхливими примиреннями. Вона згадувала про квіти і дорогі подарунки, якими чоловік регулярно балував її з самого початку їх відносин.

Чому українки страждають від домашнього насильства більше, ніж американки і іспанки?Правоохоронці кажуть, що дівчина стала типовою жертвою домашнього насильства. Поведінка її нареченого, його «гіперопіка» і те, як він обмежував коло спілкування своєї нареченої, видають в ньому домашнього тирана. Однак багато українок схильні романтизувати ревнощі своїх партнерів і спускати їм з рук навіть очевидні маніпуляції до тих пір, поки не стає занадто пізно.

В Україні з січня 2019 року криміналізовані всі види домашнього насильства та посилені покарання для домашніх тиранів, незалежно від статі, віку і особливостей спорідненості. Правоохоронцям дали більше повноважень і створили додаткові механізми допомоги як жертвам, так і тиранам, наприклад, мобільні групи з протидії домашньому насильству, обмежувальні приписи та інше. Для сотень тисяч українських жінок (саме вони в 90% випадків стають жертвами домашніх тиранів) цей закон повинен був стати рятувальним кругом – відкрити суспільству очі на проблему домашнього насильства та протистояти її замовчуванню і нормалізації. Але до цього поки далеко.

Про те, як цей закон працює, EtCetera розповідав тут.

Чому українки страждають від домашнього насильства більше, ніж американки і іспанки?У США РОЗМОВА КОРОТКА. На відміну від України та інших пострадянських країн, наприклад, Росії, де домашнє насильство, навпаки, декриміналізовано, в США і Європі такі злочини мають невідворотні наслідки. На Заході психологічне, сексуальне, фізичне і економічне насильство «в колі сім’ї» не прийнято замовчувати.

Психолог Оксана Лексель, українка, більше 20 років проживає в США, розповідає, як влаштована американська система протидії домашньому насильству. За її словами, поліція на виклик про сімейні розборки приїжджає дуже швидко. Правоохоронці оцінюють обстановку і заарештовують абьюзера на 24 години. За цей час встигає відбутися суд. Якщо жертва забрала заяву (тут це теж часто буває), злочинця судить штат. За перше незначне порушення передбачається кілька місяців психотерапії, причому платить за неї сам домашній тиран. І весь цей час він повинен жити окремо від жертви. Після закінчення терапії психолог пише свій висновок, який розглядають у суді. Якщо підсудний розкаявся і визнав свою провину, його відпускають, якщо ні – його чекає тюремне ув’язнення. Якщо, повернувшись в сім’ю, він повторить свої дії, то також відправиться у в’язницю.

У жертв домашнього насильства в США також є можливість оформити захисний ордер – заборонити абьюзеру наближатися, дзвонити, писати листи та інше.

Завдяки введенню закону про домашнє насильство в США, починаючи з 1980-х років вдалося скоротити число жіночих смертей в сімейних розборках з 10 тис. до 1.5 тисячі на рік. Це стало можливим завдяки злагодженій роботі поліції, судів, психологів і соціальних служб, а також спеціальної підготовки людей, які безпосередньо зайняті у боротьбі з домашнім насильством.

Чому українки страждають від домашнього насильства більше, ніж американки і іспанки?

В ІСПАНІЇ ВСЕ МАКСИМАЛЬНО СЕРЙОЗНО. Росіянка Ксенія Мохамед живе в Іспанії і веде блог про життя в цій країні. На прикладі історії своєї співвітчизниці Ольги Глазиріної вона розповідає, як з абьюзерами працює іспанська поліція.

Перебуваючи в Іспанії, Ольга почала отримувати листи з погрозами від знайомого з Росії. Зрештою, він надіслав фото квитків до Іспанії. Коли дівчина звернулася за порадою до охоронця в своєму будинку, той вислухав і порадив відразу звернутися в поліцію. Вона так і зробила.

Незважаючи на те, що у Ольги на руках було тільки листування і фото, а потенційного кривдника навіть не було в країні, до її звернення поставилися дуже серйозно. З нею кілька годин працювала жінка-поліцейський (так як вона постраждала через чоловіка), а психолог оцінював ступінь небезпеки ситуації за змістом листів і давав рекомендації щодо подальшого спілкування з кривдником. На наступний день призначили суд. Причому це був спеціальний «жіночий» суд, де розглядаються справи, в яких постраждалі – жінки. Ользі визначили безкоштовних адвоката, психолога і перекладача.

Все закінчилося тим, що дані кривдника Ольги були розіслані в усі аеропорти країни. Після прильоту він виявився б під пильною увагою правоохоронців і міг бути депортований за будь-яке порушення правопорядку. А якби він виявився в провінції, де проживає Ольга або в полі її зору, його б заарештували, доставили в суд (незалежно від того, скільки часу пройшло з дня звернення до поліції), а після цього депортували б.
За словами Ольги, за ті кілька днів, поки з нею працювали правоохоронці та психологи, ніхто жодного разу не поставив під сумнів її слова, не змусив виправдовуватися або відчувати сором. На всіх етапах її підтримували і проявляли максимальну участь. Вона зазначила, що іспанські правоохоронці роблять все, щоб запобігти злочинові, тому тут фраза «коли вб’ють, тоді і приходьте» просто неможлива.

Українські правоохоронці на сімейні розбірки виїжджають все ще неохоче. По-перше, до їх приїзду співмешканці можуть і самі помиритися. По-друге, коли доходить до заяви, жертва зазвичай відмовляється її писати. А по-третє, у нас до сих пір не налагоджена робота з домашніми тиранами – везти їх нікуди, а надавати їм психологічну допомогу нікому. Підсумок – безкарність розв’язує кривдникам руки, і насильства стає ще більше.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами