Давайте платити більше податків: що не так з фіскальною політикою України?

Податки (обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб на користь бюджетів і цільових фондів) забезпечують перерозподіл національного доходу. Це допомагає згладжувати суспільну нерівність, стимулювати пріоритетні галузі економіки та науки. Але з економічної ситуації в Україні не скажеш, що наша податкова система ефективна. EtCеtera з’ясовував, в чому її проблеми, і чи є спосіб їх вирішити.

«ПЛОСКІ» ПОДАТКИ. В Україні, на відміну від більшості країн Європи з прогресивними ставками податків (коли відсоток залежить від доходів), діє плоска система оподаткування (податкові ставки фіксовані). Українці платять прямі податки в розмірі 18% (податок на прибуток і доходи фізичних осіб) та непрямі, закладені в ціну продукції (акцизний збір, ПДВ). В сумі це становить близько 80% держбюджету.

ПЕРЕКІС. Основний податковий тягар в Україні лежить на плечах кінцевих споживачів. І він в останні чотири роки тільки зростає. Так, за результатами 2017 року, акцизні збори, ПДВ і податки з доходів фізичних осіб принесли 75% податкових надходжень (615 млрд гривень), але, наприклад, в 2013 році ця цифра становила 67%.

Тим часом, податковий тиск на великий бізнес зменшується. Передбачається, що це повинно привернути в країну інвесторів, які вкладатимуть гроші в українську економіку, що в кінцевому підсумку призведе до поліпшення економічного клімату: збільшення виробництва, зростання зарплат і добробуту. Але поки цього не відбувається.

Важливо розуміти, що українці зі своєї кишені фінансують не тільки будівництво шкіл, доріг, зарплати вчителів і пенсії, але також і забезпечують виплату державного боргу. І в останні роки саме цей останній пункт в структурі бюджетних виплат стабільно зростає, а соцвиплати – поки скорочуються.

ЗМІНИ НА ПОРОЗІ. Сьогодні в Україні активно обговорюється питання заміни податку на прибуток податком на виведений капітал. У 2017 році Кабмін схвалив відповідний законопроект, проте підтримки він поки не отримав. Зокрема, Петро Порошенко заявив, що вводити такий податок Україні поки рано. Такої ж думки дотримуються у Світовому банку. У чому ж суть цього податку?

Зараз корпорації сплачують податок на операційний прибуток (18% від різниці між виручкою і витратами). Податок на виведений капітал – це 15% від виведеного прибутку підприємства (дивіденди власникам) або «прихованого виведеного прибутку» (роялті, фінансові послуги, інвестування в закордонні підприємства) зі ставкою 20%. За ідеєю, це повинно спростити адміністрування податку та заохотити власників вкладати кошти в розвиток виробництва. Але в українських реаліях це може обернутися тим, що власники підприємств будуть відкладати виведення своїх доходів. В результаті, надходження в бюджет зменшаться і стануть менш прогнозованими. За даними Державної фіскальної служби, втрати можуть скласти від 80 до 100 млрд гривень за перші два роки впровадження нової системи оподаткування. І досить туманні перспективи економічної вигоди не здатні компенсувати ці втрати.

Розглядається також питання скасування спрощеної системи оподаткування, що, за прогнозами експертів, може повернути в тінь дрібних підприємців, які завдяки їй легалізували свій бізнес.

ЩО ПОТРІБНО? Якщо зазначені вище кроки є, щонайменше, сумнівними для поліпшення економічного становища країни, то інші кроки (які ми наводимо нижче) при комплексному впровадженні показали позитивний результат у багатьох країнах світу:

– перехід на прогресивне оподаткування, що є справедливим і сучасним доходом;

– зменшення податкового тягаря для кінцевих споживачів;

– підвищення податкових ставок для великих підприємств;

– спрощення адміністрування податків;

– підвищення прозорості контролю за використанням податкових коштів.

Паралельно з економічними важелями в процесі реформування податкової системи важлива політична стабільність.

ЧОМУ НЕ ВИХОДИТЬ? На жаль, Україна в останні роки стрімко втрачає свою економічну незалежність і маневреність. З одного боку, наша країна підпорядковується міжнародним фінансовим інститутам, а з іншого – скута неефективною матеріально-технічною базою. Економісти вважають, що для виходу з цього глухого кута необхідні: по-перше, негайні реформи системи оподаткування (проте не точкові, а комплексні – такі, що будуть стимулювати власників бізнесу інвестувати), а по-друге, масштабні інвестиції в науку і освіту. У науку і освіту поступово починають надходити кошти. Але ось що буде відбуватися з податками, поки незрозуміло.

За матеріалами: Спільне

Читайте також: ГОДІ ГОДУВАТИ КИЇВ: ПОДАТКИ ПІДУТЬ У ГЛИБИНКУ

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Читайте на ETCETERA

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами