Чому Україні не варто відзначати річницю Коліївщини?

У Києві хочуть урочисто відзначити 250-річчя гайдамацького повстання, оспіваного у відомій поемі Тараса Шевченка. Таке рішення викликало обурення єврейських організацій і неоднозначну реакцію істориків і експертів. EtCetera з’ясовував, що не так з Коліївщиною?

ЩО ТРАПИЛОСЯ? Відсвяткувати річницю подій 1768 року запропонував депутат Київської міськради від партії «Свобода» Юрій Сиротюк. Його ініціативу підтримали 83 народних обранця. За словами ініціатора рішення, урочистості на честь Коліївщини необхідні для патріотичного виховання молоді та сприятимуть єдності української нації.

В Асоціації єврейських організацій і громад вважають інакше. У заяві президії Асоціації йдеться про те, що таке святкування «підриває громадянську єдність української нації і міжетнічну гармонію, негативно впливає на зовнішньополітичний імідж країни і грає на руку тільки агресору».

ПРО ЩО ВЗАГАЛІ МОВА? Коліївщиною називають велике повстання гайдамаків, козаків і селян Правобережної України проти Польщі в 1768 році. Це один з небагатьох епізодів української історії, який позитивно оцінювався як офіційною радянською ідеологією, так і українськими націоналістами. Історики в оцінках не такі однозначні.

БУНТ БЕЗГЛУЗДИЙ… Вчені звертають увагу на те, що гайдамацьке повстання, в кінцевому підсумку, призвело до фатальних наслідків і для українців, і для Польської держави. А єдиною стороною, яка опинилася у виграші, стала Російська імперія. Більше того, історик Наталя Яковенко переконана, що Росія доклала руку до організації повстання.

Дійсно, головними осередками повстання стали православні монастирі, тісно пов’язані з православними ієрархами в Москві. Саме ченці поширювали чутки про те, що російська імператриця Катерина II нібито видала якусь «золоту грамоту», в якій «дозволила» винищувати поляків та євреїв. Самі повстанці, до речі, розраховували на військову допомогу Москви. Щоправда, підмоги зі сходу вони так і не дочекалися: навпаки, російські війська допомогли Польщі придушити повстання.

Загалом, схоже на те, що гайдамаки виявилися просто розмінною монетою в польській політиці Петербурга. Ще в кінці XIX століття Іван Франко писав, що російська імператриця «за допомогою гайдамаків підрізала і налякала польську шляхту, а потім, щоб приголубити ту ж шляхту, підрізала і скасувала небагаті вольності українського люду».

… І НЕЩАДНИЙ. Учасники Коліївщини відзначилися не тільки сумнівними зв’язками з Російською імперією, а й безглуздим насильством і масовими розправами над мирними жителями.

Однією з найбільш похмурих сторінок в українській історії стало взяття гайдамаками Умані. За різними даними, повстанці перебили від 12 до 20 тисяч городян, в тому числі жінок і дітей. Гайдамаки практично повністю вирізали поляків і євреїв, які жили в місті. За словами очевидців, частина євреїв намагалася врятуватися, закрившись у будівлі синагоги, однак повстанці обстріляли молитовний будинок з гармати. Не шкодували і українців – греко-католиків і навіть тих православних, яких підозрювали в допомозі або приховуванні «іновірців».

ЗАГАЛОМ, цілком можна погодитися зі словами Івана Франка про те, що з гайдамацького руху, «крім різанини і знищення, не могло вийти нічого, і, як ми знаємо, дійсно нічого і не вийшло». А якщо так, то чи варто героїзувати такі сумнівні історичні події – тим більше, якщо це загрожує міжнаціональним конфліктом?

Читайте також: ЧИ Є В УКРАЇНІ АНТИСЕМІТИЗМ?

 

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами