Чому МОН проти репетиторства? Чи перестануть вчителі заробляти на додаткових уроках?

Нещодавно міністерка освіти і науки Лілія Гриневич в інтерв’ю львівському виданню «Високий замок» заявила, що «вчитель, який безпосередньо навчає дитину в школі, не може бути репетитором». Чиновниця назвала це конфліктом інтересів і розповіла, у яких випадках платні додаткові уроки є законними та доречними. EtCetera з’ясовував, чому МОН проти шкільного репетиторства, і що думають про це самі вчителі.

ФАКТ. За словами Лілії Гриневич, шкільне репетиторство створює конфлікт інтересів, адже вчитель зацікавлений працювати на уроці таким чином, щоб діти змушені були приходити до нього на платні додаткові заняття. Чиновниця зазначає, що це, по-перше, непедагогічно, а по-друге, є порушенням. Однак є і легальний спосіб провадити платні уроки.

Лілія ГРИНЕВИЧ, міністерка освіти і науки України:

Школа має право надавати легальні платні освітні послуги. Серед них – індивідуальне навчання з дітьми. Це обліковується як урок. З батьками укладається договір про надання платних освітніх послуг.

Гриневич зазначає, що МОН уже розіслав відповідні листи з роз’ясненнями по українських школах.

Чому МОН проти репетиторства? Чи перестануть вчителі заробляти на додаткових уроках?

НЕМАЄ ВИБОРУ. Педагоги переважно «за» репетиторство. І причина не тільки фінансова, хоча у сезон підготовки до ЗНО вчителі можуть отримати додатково ще одну зарплату на місяць. А якщо йдеться про іноземну мову, то тут платні заняття приносять навіть більше, ніж офіційна позиція в школі.

Головне, як зазначають українські педагоги, – це великі класи і дуже стисла програма. Приділити увагу кожній дитині, коли на одному уроці сидить 30-35 дітей, дуже складно. У такому випадку вже не йдеться про індивідуальний підхід та «підтягування» тих, хто відстає.

У молодших класах цю прогалину можуть заповнити батьки, які за рекомендацією вчителя самостійно займаються з дитиною. Та навіть у цьому віці це не завжди спрацьовує. Що вже казати про старшокласників – у них і програма складна (не всі батьки пам’ятають шкільний курс математики чи фізики), і об’єм матеріалу, який треба обробити, більший. Тож часто без професійного стороннього втручання – нікуди. І винуватити шкільних вчителів за те, що вони не допомагають учням безкоштовно понад своїх посадових обов’язків, теж неправильно.

Вчителька англійської мови Марія викладає в одній з харківських шкіл. Вона розповіла EtCetera, що репетиторство для неї – основна стаття доходу, тому що протягом чотирьох років роботи їй жодного разу не давали повну ставку. Марія займається і зі своїми учнями, і з дітьми з інших шкіл весь цей час, проте тримає це в таємниці від колег. Говорить, що ніякий поділ на групи не допоможе навчити дітей англійської за три години на тиждень, особливо коли йдеться про майбутню еміграцію. Однак вчителька впевнена, що розповіді про педагогів, які «спеціально викладають погано», щоб брати гроші за додаткові заняття,– це спроба дискредитувати освітян. Насправді ж якість шкільної освіти страждає від відсутності мотивації та суспільної підтримки. Тим не менш, за словами Марії, є чимало випадків, коли вчителі англійської до школи ідуть працювати саме заради «бази учнів». За кілька років вони «роблять собі ім’я» і можуть іти зі школи.

Чому МОН проти репетиторства? Чи перестануть вчителі заробляти на додаткових уроках?

ШКІЛЬНІ ПІДПІЛЬНИКИ. Екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук розділяє репетиторів на три групи:

– ті, що працюють легально, сплачуючи податки як приватні підприємці;

– ті, хто «підзаробляє» репетиторством на пенсії чи відійшовши від педагогічної діяльності;

– так звані шкільні «підпільні» репетитори.

І якщо в цілому Лікарчук виступає за репетиторів, як альтернативу неякісній офіційній освіті, то до «підпільників» зокрема ставиться вкрай негативно.

Ігор ЛІКАРЧУК, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти:

Працюючи в школах, вони репетиторствують із своїми учнями. Інколи навіть під час офіційного навчального процесу. Це – ракова пухлина в школах. Позбутися її не допоможуть примочки та компреси. Лише радикальні методи – звільнення керівників шкіл і горе-«репетиторів», які зловживають своїм службовим положенням.

Чому МОН проти репетиторства? Чи перестануть вчителі заробляти на додаткових уроках?

РЕПЕТИТОРСТВО І ЗНО. Серед лідерів за результатами ЗНО щорічно є діти, які не займалися з репетиторами. Це говорить і про якість освіти, яку надають їхні заклади, і про наполегливість самих школярів. Проте дослідження аналітичного центру CEDOS показує, що саме заняття з платними репетиторами додають найбільше балів на тестуванні, у тому числі з репетиторами, які одночасно є шкільними вчителями дитини. Такі заняття однозначно важать більше, ніж підготовка «вдома з батьками» і навіть більше за підготовчі курсі при університетах. Проте зазначимо, що є й багато інших чинників, які прямо чи опосередковано впливають на результати іспитів: статки родини, освіта батьків, розташування школи, кількість дітей у класі, наявність домашньої бібліотеки тощо.

Ігор Лікарчук також відзначає велику заслугу репетиторів у підготовці до ЗНО. За його словами, близько 70% дітей, які складають тест, займалися з платними педагогами додатково. І, до речі, сплеск репетиторства в Україні експерт пояснює саме введенням Зовнішнього незалежного оцінювання.

Чому МОН проти репетиторства? Чи перестануть вчителі заробляти на додаткових уроках?

ЯК ЦЕ МОЖЕ ПРАЦЮВАТИ? У світі є кілька моделей, за якими будується схема індивідуальної  (додаткової) освіти дитини. Наприклад, у США репетиторів для дітей, які «не тягнуть» програму, винаймає держава. Якщо школа бачить, що якісь учні суттєво відстають і потребують сторонньої педагогічної допомоги, вона робить запит до відповідної інстанції, і таким дітям виділяють репетитора. Додаткові заняття відбуваються безпосередньо у школі під час шкільного дня.

У Південній Кореї діють так звані хагвони (академії), де діти з середньої та старшої школи займаються додатково чи не кожного дня після звичайних шкільних занять. У хагвонах є свої штати педагогів, які паралельно не можуть викладати у звичайних школах. Є в країні і сертифіковані репетитори – це зазвичай колишні університетські викладачі, які готують дітей до вступу до закладу вищої освіти. І в США, і в Південній Кореї поєднувати шкільне вчительство з платним репетиторством заборонено. Якщо педагога в цьому запідозрять, він втратить своє місце. Щоправда, зазначимо, що зарплата корейських та американських вчителів не найнижча на ринку праці.

Харківчанка Марія, що викладає англійську мову у середніх та старших класах, говорить,  що наразі жодні рекомендації МОН та нагадування про педагогічну етику ситуацію в Україні не змінять. По-перше, в адміністраціях шкіл також чимало «підпільних» репетиторів. А по-друге, саме попит народжує пропозицію. Тож якщо діти самі будуть обирати альтернативні варіанти підготовки – на курсах чи з репетиторами-підприємцями, – то і шкільні вчителі не матимуть «клієнтів».

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами