О ЧЁМ ГОВОРЯТ? 189

Чому лікарські помилки в Україні замовчуються?

Робота над помилками – це стандартне завдання після шкільної контрольної. Систематизація помилок і з’ясування їх причин дає можливість уникнути їх повторення. Але чи можна застосувати це правило в медицині? Що повинно слідувати за лікарською помилкою – робота над нею або судовий розгляд і відсторонення? EtCetera з’ясовував, як це регулює українське законодавство.

НЕМАЄ ТАКОГО СЛОВА. У Кримінальному кодексі України всього близько 20 статей, які можна застосувати щодо медичного працівника – від «розголошення даних» і «залишення в небезпеці» до «навмисного вбивства». Однак формулювання «лікарська помилка» в українському законодавстві немає. Тому трактувань цього поняття існує безліч.

Найчастіше вважають, що юридичною відповідністю лікарської помилки є стаття 140 КК України «Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником». Однак юристи та медики розмежовують «неналежне виконання» і «помилку», при якій виключається недбалість, несумлінність і байдужість. Тобто «помилка» – це ненавмисна омана, в якій немає складу злочину. А значить, це не може бути правовою категорією і приводом для законодавчого переслідування. Юрист Ніна Попельницька додає в цей ряд також нещасний випадок і виправданий ризик, які не є наслідком недбалості або помилки, але також не несуть відбиток провини лікаря і не повинні призводити до покарання. Вона зазначає, що законодавство в цих питаннях залишається неврегульованим.

Чому лікарські помилки в Україні замовчуються?

ЛІКАР – ТЕЖ ЛЮДИНА. За словами хірурга Олега Боброва, лікар не може не помилятися.

По-перше, з роками змінюється структура захворюваності. Медики, які під час навчання і практики не бачили якісь хвороби або ускладнення на власні очі, можуть легко помилитися, одного разу зіткнувшись з таким випадком. По-друге, в медичній практиці є безліч непередбачених ситуацій та анатомічних аномалій, які роблять рутинні процедури на зразок видалення мигдалин смертельно небезпечними для пацієнта.

Олег БОБРОВ, доктор медичних наук, професор, хірург:

Я, наприклад, у своєму житті ніколи не бачив хворих на правець. Можу я помилитися під час діагностики? Легко! Адже вся медицина побудована за принципом аналогії: при такому стані допомагає те-то і призначають те-то. Як, власне, і діагностика. Не дарма хірурги кажуть, що найглибша яма – клубова. І не було жодного хірурга, який би не погорів на хамелеоноподібному апендициті. Тому часто хворобливий стан діагностують там, де його немає, і видаляють близько 80% безневинних червоподібних відростків.

ЯК БУТИ З ПОМИЛКАМИ? Олег Бобров впевнений, що за лікарські помилки переслідувати (карати) не повинні. Спочатку саме поняття лікарської помилки повинно бути закріплене в законодавстві, повинні бути чітко визначені критерії його визначення. Помилки повинні стати не приводом для осуду, а предметом ретельного аналізу для подальшого їх запобігання. Для цього на Заході, наприклад, всі оперативні втручання фіксуються на відео. В Україні цього бояться. Більш того, керівництво медичних закладів прагне всіляко «заминати» неприємні ситуації, щоб не «підмочити» свою репутацію. Однак робота над помилками можлива тільки після їх визнання і зняття «стигми».

Ідеальний шлях для України такий: законодавче врегулювання, стимулювання визнавати помилки, ведення статистики, узагальнення помилок за видами і ступенем ризиків, профілактика. Паралельно повинна розвиватися система страхування професійної діяльності, яка буде відстоювати права лікарів і покривати виниклі юридичні витрати.

Чому лікарські помилки в Україні замовчуються?

ЯКЩО ЗАЛИШИТИ ВСЕ ЯК Є, то незадоволених роботою медиків буде ставати все більше. Тим більше що зараз звідусіль лунають заклики скаржитися на сумнівні дії лікарів, подавати в суд на медзаклади, та й в цілому люди частіше стали відстоювати свої права. Зрештою медики, чия професійна діяльність у більшості випадків ніяк не застрахована, а також медичні заклади почнуть почнуть нести величезні втрати через позови і компенсації. Двоякі законодавчі формулювання дадуть можливість юристам звертати «помилки» на «халатність» або «вбивства», і медикам доведеться нести за це відповідальність.

Страх допустити помилку і понести за це покарання призведе до призначення непотрібних досліджень, ускладнення маршруту пацієнта і подорожчання лікування. У складних випадках медики будуть прагнути відправити людину на рівень вище, щоб зняти з себе відповідальність за прийняття рішень. У підсумку всі нинішні кроки з розвантаження другого і третього рівнів надання медичної допомоги нічим не увінчаються.

ЩО ДУМАЄ МОЗ? Український МОЗ сьогодні намагається змінити підхід до розгляду лікарських помилок. Однак поки мова йде лише про ті випадки, які розглядаються на клініко-експертній комісії. Зазвичай це відбувається, коли в МОЗ звертаються родичі загиблого пацієнта, які підозрюють, що в смерті винен лікар. І найчастіше такі розгляди стосуються материнської та малюкової смертності.

За словами заступника міністра охорони здоров’я Олександра Лінчевського, українське МОЗ намагається піти від радянських «покаральних» принципів, коли сенс розслідування клініко-експертної комісії зводився до пошуку і покарання винен. Тепер вона буде орієнтована на пошук причини трагедії і «роботу» з цією причиною.

Однак поки статистика лікарських помилок в Україні не ведеться.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами