Чому будівництво балконів в Україні стало національним видом спорту

Типові радянські багатоповерхівки вже давно перестали бути «типовими». Кожна з них – окремий твір мистецтва з надбудовами, прибудовами, виносними балконами, панорамним склінням та іншим «благоустроєм». Але якщо в спальному районі це ще можна якось пережити, то на будівлях, побудованих 100 і 200 років тому всесвітньо відомими архітекторами, все це виглядає безглуздими болючими наростами. І від них дуже вже хочеться позбутися. Тільки як?

МОЖНА ЗРОЗУМІТИ. В якійсь мірі людей, що живуть в типових панельках, можна зрозуміти. Квартири маленькі, а дитині хочеться виділити свій кут. Іноді назовні просто рветься внутрішній дизайнер, який не визнає стін, спраглий простору і світла. А тут ще на радість – повна відсутність містобудівного контролю. А якщо ніхто не забороняє балкони власного виробництва, значить можна будувати. Тим більше що кращих планів ні у кого на ці будинки немає. «Естетика» спальних районів – теж поняття досить відносне. Вони вже років 20 як перестали відповідати будь-яким уявленням про комфорт, раціональність використання простору, а їх зовнішній вигляд і без модифікацій морально застарів. Так що зіпсувати цю картину білими пластиковими акваріумами не вдасться. Як то кажуть, все вже зіпсовано до нас.


ПОТРАПИТИ В ІСТОРІЮ. Інша справа історично, а загалом і туристично, значимі значущі будівлі. Вони часто розташовані компактно – в центрах міст – і є нашою гордістю упереміш з болем. Гордість – бо ще є що показати гостям, розповідаючи історії про славне минуле. А болем – бо потім доведеться виправдовуватися за «дбайливих господарів», які поставили кондиціонер на голову Атланту і сховали красиві барельєфи за металопластиковими профілями балконів.

НА ВЕРШИНІ. Якби ми складали топ міст з антиархітектурною поведінкою, очолила б його Одеса. Надбудови і прибудови, балкони, пристосування для сушіння білизни, додаткові вікна, навіси – це не китайський торговий квартал, це центр Одеси, який, по ідеї, повинен залучати туристів.

Що вже говорити про городян, які (можливо) по простоті душевній не усвідомлюють того, що роблять з шедеврами архітектури, якщо сам головний архітектор міста задає тон балконних традиції. Два роки тому фото модернізованого 20-метрового балкона Олександра Голованова (він досі займає посаду начальника управління архітектури та містобудування Одеської міської ради) стали приводом для акцій протесту і вимог громадськості навести порядок на фасадах будівель в історичному центрі. Але віз і нині там.


РАДУЄ те, що в процесі нівечення будівель складно визначити точку неповернення, коли будь-які дії будуть вже безглузді. Практично завжди є можливість прибрати новоділ і привести дане місце до свого автентичного вигляду. Тобто надія у одеситів, киян і жителів інших міст ще є. Питання тільки в ціні рішення. Наприклад, введення заборони на скління і інші маніпуляції з балконами в історичному центрі не варто нічого в порівнянні з тими засобами, які необхідно буде вкласти місту в реконструкцію.

Є ПРИКЛАД. Еталоном вирішення проблеми архітектурного вандалізму в Україні є Львів, де історичний ареал – це особливе місце, зі своїми правилами благоустрою, розміщенням реклами та інших інформаційних вивісок. Знущатися над 100-200-літніми будинками тут нікому не прийде в голову, як би сильно мешканцям не дуло з незаскленого балкона. Тобто все-таки не потрібно бути Віднем чи Прагою, щоб виглядати гідно і цивілізовано. Можна бути українським містом і менш ніж за 10 років навести порядок в головах і на фасадах.

Читайте також: ЯДЕРНА ЗБРОЯ ДЛЯ УКРАЇНИ: ВИ ЦЕ СЕРЙОЗНО?

Поделиться

Читайте на ETCETERA

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами