Чисті річки та мирний атом: правда і міфи в розповідях про екологію в СРСР

Ось при СРСР повітря було чистішим, річки глибшими, а трава зеленішою, – люблять голосити представники поколінь, чия молодість припала на радянські часи. Нібито про екологію тоді дбали більше: в магазин – з авоською замість пакета, школярі збирали макулатуру і металобрухт, а напої продавали виключно в скляній тарі. Загалом, «зелені» часи були. EtCetera з’ясовував, чи так все добре було в Союзі з захистом екології?

ВСЕ ПІД КОНТРОЛЕМ? Прихильники «екологічності» Радянського Союзу стверджують, що тоді державний природоохоронний контроль був на високому рівні, і, хоча бюрократичні елементи були присутні, але працювало все краще, ніж сьогодні.

Але на практиці ніякої усвідомленої екологічної та природоохоронної політики в СРСР практично не існувало. Об’єктивні дані про забруднення, викиди, екологічність застосовуваних технологій в СРСР не збирали і не публікували.

Сурен Газарян, еколог:

СРСР за екологічною ситуацією був одним з найжахливіших місць в світі. Державі було просто наплювати на громадян і на охорону природи.

ЧОРНОБИЛЬ, І НЕ ТІЛЬКИ. Радянські чиновники ставилися до функцій природоохоронного контролю формально. Зате в СРСР проводилася жорстка політика нерозголошення і засекречування інформації з екологічних катастроф, тому кількість техногенних аварій в радянську епоху і збиток, нанесений ними, можна підрахувати лише приблизно.

Не вдавалося приховати лише найбільші катастрофи, на кшталт викиду радіації на хімкомбінаті «Маяк» в 1957 році або аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році.

«МИРНИЙ» АТОМ. Сучасним екологам важко оцінити збиток, наприклад, від промислових ядерних вибухів 1965 – 1988 років або від атмосферних випробувань ядерної зброї на різних полігонах в 1949 – 1962 роках. Забрудненими залишалися тисячі квадратних кілометрів земель, під опромінення потрапляли люди, які нічого не підозрювали.

Сьогодні «нишком» підірвати ядерну бомбу не вдасться нікому – міжнародний контроль дозволяє оперативно відслідковувати підвищення рівня радіації.

ПЛАСТИКОВА ПРОБЛЕМА. Так, в Союзі не було проблеми пластикових пакетів і пляшок. Тому що не було пластикової упаковки. Багато хто ще пам’ятає багато разів випрані кульочки, які сушилися на мотузках, – ними дорожили, тому що в магазині не було іншої упаковки, крім шматка паперу. Господині, що прали пакети, про екологію тоді не думали.

На жаль, в сучасній системі доставки товарів споживачеві не існує альтернатив правильній пластиковій упаковці. Але необхідно збирати відходи змішаного і забрудненого пластика і запускати їх в економічне коло переробки, не вивільняючи з обороту, щоб не провокувати нову здобич сировини під виробництво і не засмічувати океани.

БРУДНІ РІЧКИ. Твердження, що тоді вода в річках була чистішою, теж далеке від дійсності. Індустріалізація вимагає жертв – підприємства, шахти, заводи, не соромлячись, скидали в водойми свої стоки. Без фільтрів і особливого контролю.

Наприклад, вода в річці Самара в Дніпропетровській області через шахтні стоки перетворилася в розчин солей і важких металів. Вимирає риба і реліктовий ліс. В зону екологічного лиха річку перетворили не вчора, а багато десятків років назад «під мудрим керівництвом партії». І таких річок на просторах «непорушного» залишилося тисячі.

ДИМ ЗАВОДІВ. Те ж стосується і повітря – над тим, щоб фільтрувати викиди заводів і фабрик, якось не особливо замислювалися. Жителі таких промислових міст, як Запоріжжя або Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ), довго не бачили ясного блакитного неба, і не дивувалися помаранчевим, червоним або чорним дощам. Тоді це навіть не обговорювалося. Сьогодні приховати факт шкідливого викиду на виробництві набагато важче.

А ОСЬ Я ПАМ’ЯТАЮ Суб’єктивне відчуття, що в СРСР екологічна обстановка відрізнялася в кращий бік, може виникати у тих, хто був тоді молодий і здоровий. Люди, яким зараз 60 – 70 років, згадують не реальні факти, а свою юність. Вони пам’ятають, як здавали макулатуру і отримували за це книжки, і як усім класом збирали металобрухт – це теплі особисті спогади, на основі яких вони намагаються створити загальну картину «золотих часів». Це не нове, і притаманне всім поколінням.

Нинішня молодь з великою часткою ймовірності з такою ж теплотою згадуватиме початок ХXІ століття, навіть не дивлячись на жахливу екологічну обстановку.

Читайте також: ЯК НЕВЕЛИКІ ГЕС ЗАВДАЮТЬ ШКОДИ УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОЛОГІЇH

Поделиться

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Читайте на ETCETERA

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами