Бутанське щастя: звідки в країні третього світу хороші дороги і знамениті готелі?

У користувачів соцмереж Бутан асоціюється зі щастям. Надто вже часто згадується про те, що в цій країні – «виробництво» щастя є національною філософією і державною програмою одночасно. EtCetera з’ясовував, як насправді живуть люди в Бутані і чим ще знаменита ця країна.

ДЕ ЦЕ? Бутан – це азіатська країна. Вона розташована біля підніжжя Гімалайських гір між Індією і Китаєм. Виходу до моря не має, зате гір і лісів тут хоч відбавляй. Місцевого населення – всього близько 700 тис.

ХТО ТАМ ГОЛОВНИЙ? У Бутані – обмежена монархія. Хоча в 2008 році і була проголошена парламентська демократія, але більшість у Національних зборах все одно отримали монархісти. Главою держави все ще є король, і його влада передається у спадок. Друга особа в країні – Верховний лама. Виконавчу владу представляють Рада Міністрів і Королівська Консультативна Рада, законодавчу – Національні збори.

Раніше Бутан був закритою країною і не дозволяв в’їзд туристам. Але в 1974 році при попередньому королі заборону було скасовано. Тоді ж в Бутані почали проводити «прогресивні» реформи, зокрема освітню, у рамках якої будували інтернати, де діти з віддалених місць могли жити і вчитися. Також країна почала активно заручатися підтримкою сусідів і міжнародних партнерів – вони до сих пір допомагають Бутану грошима, фахівцями, технікою та іншими необхідними речами  у рамках надання гуманітарної допомоги.

Бутанське щастя: звідки в країні третього світу хороші дороги і знамениті готелі?

ЩО З КУЛЬТУРОЮ? Єдина дозволена релігія в Бутані – буддизм. Він прийшов сюди з Пакистану багато століть назад, давши початок бутанській культурі. Незважаючи на те, що освіта, як і охорона здоров’я, у країні безкоштовні, уряд все ще бореться з неписьменністю. При цьому державна мова Бутану – дзонг-ке – традиційно не має писемності. Щоб щось написати, бутанці використовують тибетський. У кількох частинах країни мешканці говорять іншою мовою – Бумтанг. І вона теж не має писемності. Намагаючись всіляко розвивати туризм (до 2023 року тут планують приймати більше 400 тис. туристів на рік) і залучаючи в країну інвесторів у туристичний сектор, Бутан приділяє все більше уваги вивченню англійської.

А приваблюють туристів в Бутан не тільки високогірні траси і незаймана природа, але також численні фестивалі, які зазвичай супроводжуються барвистими процесіями, танцями і співом.

Бутанське щастя: звідки в країні третього світу хороші дороги і знамениті готелі?

ІНФРАСТРУКТУРА. Незважаючи на те, що це гірська країна, яка довгий час перебувала в міжнародній ізоляції, дороги тут дуже хорошої якості. З громадського транспорту – тільки автобуси. Залізниць в Бутані немає, а на всю країну працює один аеропорт, правда міжнародний (внутрішніх рейсів тут теж немає). Розташований він на єдиній у країні рівнині за 65 кілометрів від столиці Тхімпху.

Бутан – країна монастирів. Саме заради буддійських святинь сюди в основному і приїжджають туристи. Але також тут раді любителям гірського і СПА-відпочинку. У столиці можна зупинитися в п’ятизіркових готелях відомих світових мереж. Але весь колорит країни можна відчути тільки в невеликих гест-хаусах, які тримають місцеві жителі, або безпосередньо в будинках бутанців – туристам тут часто здають кімнати.

Банки та інші установи в країні працюють тільки у першій половині дня. А крім місцевої валюти, ходять індійські рупії та американські долари.

В Бутані не розвинена промисловість, а всі виробництва здебільшого представляють собою індивідуальні ремесла, наприклад, з виготовлення вовняної тканини або речей домашнього вжитку з природних матеріалів. Всю продукцію народного споживання країна закуповує в Індії.

Бутанське щастя: звідки в країні третього світу хороші дороги і знамениті готелі?

ЗАБОРОНИ. В Бутані діє багато заборон. Наприклад, на куріння, виготовлення і продаж тютюнових виробів. Але якщо ви турист, який палить, то для вас передбачена поступка – ви можете привезти цигарки з собою і викурювати їх у спеціально відведених для цього місцях.

У Бутані також заборонено рубати дерева (більше чверті територій – заповідники). У Конституції країни є стаття про захист та примноження зелених насаджень. Тому щорічно бутанці влаштовують дні масової висадки дерев.

Не можна ввозити до країни хімічні добрива, тому вся продукція сільського господарства в Бутані – екологічно чиста. На вбивство диких тварин і птахів також діють заборони. До речі, велика частина населення – вегетаріанці.

У Бутані також є неформальне правило скрізь носити національний одяг. Так у королівстві намагаються зберегти свою культурну ідентичність і традиції.

Є заборони і для іноземців. Наприклад, по країні нікому не можна подорожувати самостійно. Навіть якщо приїхати в Бутан не в складі туристичної групи, людині все одно доведеться заплатити за гіда, який буде всюди її супроводжувати.

Влада каже, що кожна з цих заборон введена на благо бутанців.

Бутанське щастя: звідки в країні третього світу хороші дороги і знамениті готелі?

ЩАСЛИВІ. У 2008 році після коронації чергового монарха в Бутані дійсно була створена «Комісія з загального народного щастя». Серед інших міністерств у країні є і профільне з цього питання – Міністерство щастя. І Валове національне щастя – це не жарт. Курс на його підвищення взяв ще у 1970-х роках батько нинішнього монарха. Більш того, про щастя і прагнення до нього сказано навіть у Конституції.

Бутанців регулярно опитують, чи щасливі вони. Більшість відповідають позитивно. Але дивуватися тут нема чому.

Так, Бутан, все ще є країною «третього світу». Більшість людей тут зайняті в аграрному секторі і ведуть натуральне господарство. Але буддизм змушує дивитися на все це під дещо іншим кутом. Бутанці щасливі, тому що живуть у гармонії з природою – не завдають їй шкоди, не використовують надмірно. Злочинність у країні також на низькому рівні – усе завдяки філософії «не нашкодь».

До того ж, політика відкритих дверей – це, першою чергою, можливість приїхати в Бутан, але не виїхати з нього. Місцеве населення дуже бідне і погано підготовлене до подорожей, навчання або роботи за кордоном. Люди тут не розпещені благами цивілізації – у багатьох поселеннях немає ні світла, ні зв’язку, ні каналізації. Телебачення почало проникати в країну лише на початку 2000-х років. Тому в своєму щасті бутанці спираються лише на свій релігійно-філософський досвід і часто не мають можливості порівняти свої реалії життя з реаліями інших, більш розвинених, але при цьому менш щасливих країн.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами