Алло, «швидка»! Хто приїздитиме на виклики замість лікарів?

Паралельно із медреформою, яка стартувала із прийняттям закону №6327 і передбачає нові принципи фінансування закладів медицини, будуть відбуватися зміни в екстреній медичній допомозі (ЕМД). Вони анонсуються уже досить давно і весь цей час нещадно критикуються. EtCetera з’ясував, що пропонує Міністерство охорони здоров’я в цій галузі. 

ЗАМІСТЬ ЛІКАРІВ. Те, чого всі так бояться – зміна лікарів та фельдшерів на парамедиків, – все ж має відбутися, якщо уряд погодиться на реформу. Але парамедики – це не єдині спеціалісти, що будуть працювати в оновленій системі «швидкої». До державного класифікатора уже внесено професії інструктора з догоспітальної допомоги, інструктора з першої допомоги та екстреного медичного техніка.

ЗНОВУ ЗА ПАРТУ. У МОЗі повідомляють, що вже розробили 4-модульну програму перепідготовки фельдшерів та лікарів «швидкої», яка спрямована на підвищення їхньої кваліфікації, відповідно до міжнародних стандартів надання невідкладної допомоги. Так, навчання парамедиків, відповідальних за оцінку стану пацієнта і забезпечення необхідної допомоги на місці пригоди, а також під час транспортування до лікарні, триватиме 3 роки і прирівнюватиметься до рівня бакалавра. Завчасно змінювати структуру служби «швидкої» не будуть – спочатку підготують кадри. Правда, точного строку повного запуску екстреної допомоги нового формату поки що немає.

ЩО ЩЕ? Звичайно, зміна кадрів – це не вся реформа. У Міністерстві анонсують також розширення мережі підстанцій ЕМД, розширення та вдосконалення диспетчерської системи, навчання працівників поліції, пожежників та рятувальників навичкам надання домедичної допомоги, створення відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги в кожній лікарні.

ПРЕТЕНЗІЇ. Перша претензія до реформи екстреної допомоги – це концепція роботи парамедиків. Вони будуть виконувати зовсім інші задачі, ніж нинішні лікарі та фельдшери. По факту, не будуть лікувати, не будуть надавати рекомендації, не будуть виписувати рецепти, а будуть стабілізуватимуть стан людини для доправлення його в лікарню. Тобто якщо нинішня система покликана наблизити висококваліфіковану допомогу до пацієнта з допомогою укомплектованих лікарями бригад, то парамедики допомогу такого рівня надати не зможуть.

Друга претензія – кадрова. У США, щоб стати парамедиком, медична освіта не потрібна. Там можна прослухати курси, скласти іспит – і ти вже парамедик. Український МОЗ планує перевчати уже існуючих у системі «швидкої» медиків і називає це підвищенням кваліфікації, хоча питання спірне, адже лікар має всесторонні медичні знання, на відміну від парамедика. Зараз настрої медиків «швидкої» такі, що вони готові піти з робити, тільки б не відчути на собі цю зміну профілю. Багато хто вважає це приниженням.

10 хвилин
у місті та
20 хвилин
за межами міста –норматив
часу доїзду
машини «швидкої»
до пацієнта.

Третя претензія – інфраструктурна. І це дійсно біла пляма реформи. Адже самотужки МОЗ її подолати не може – тут проблеми мають вирішувати інші відомства. Якість доріг, затори, освітлення вулиць, нумерація будинків, неправильно припарковані авто та заблоковані під’їзди – це те, що зводить нанівець роботу парамедиків, для яких час – це головний ресурс. У міністерстві наголошують, що чекати інфраструктурних змін сенсу немає, треба уже зараз впроваджувати реформу у тих умовах, які маємо. Допоможе в цій ситуації лише розширення мережі підстанцій «швидкої» допомоги та оснащення машин «швидкої» якісним сучасним обладнанням.

Четверта претензія – відсів викликів. У країнах, де на «швидкій» працюють парамедики, існує жорсткий відсів викликів за рівнем екстреності. Бригада виїздить до пацієнта тільки у випадку, коли його стан загрожує життю. В Україні ж система «швидкої» більш лояльна. І якщо нинішні принципи роботи відійдуть у минуле, це стане ударом для великого контингенту пацієнтів. Але тут варто додати, що медики «швидкої» самі жаліються, що вимушені витрачати час та ресурси на виклики, які не є екстреними. Літні люди викликають бригаду через коливання тиску, молоді батьки – через температуру чи кашель у дитини тощо.

АЛЕ. Не слід забувати, що безліч претензій є і до існуючої системи. «Швидка» приїздить повільно, бригади недоукомплектовані, автомобілі не обладнані, в аптечках немає елементарного. При цьому умови праці на станціях «швидкої» доволі складні, а платня залишає бажати кращого. Тож взагалі медики чекають на зміни, але зміни іншого плану: збільшення фінансування ЕМД, нового обладнання, можливості відсіювати не екстрені виклики та підвищення зарплат. У МОЗ зазначають, що за нинішніх бюджетів це неможливо. Навіть підтримувати існуючу систему – вже непосильна задача. Тож треба шукати шляхів оптимізації видатків. І реформа – один з таких способів.

ДО РЕЧІ. У МОЗі розтлумачили і норму про виклики лікаря первинної допомоги. Він (сімейний лікар, педіатр, терапевт) на власний розсуд прийматиме рішення про надання послуг за місцем проживання або перебування пацієнта. Те саме стосується і телефонних чи інтернет-консультацій. Ані вік пацієнта, ані його віддаленість від лікарні, ані відсутність коштів на проїзд не можуть бути єдиними підставами для виклику та виїзду лікаря. Тож рішення, приїздити на виклик чи ні, залишається за медиком.

Читайте також: Що буде з лікарями та лікарнями після медреформи?

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт

Самое важное — в одном письме. Новости, реформы, аналитика — коротко и по сути.

Подпишись, чтобы быть в курсе.

Узнавай всё самое интересное первым — следи за нашими новостями в соцсетях

Спасибо, я уже с вами