Українські в’язниці хочуть реформувати. Скільки коштує СІЗО?

В кінці травня 2019 року в Одеській виправній колонії почалися заворушення: з постраждалими, втікачами, заручниками і навіть спаленим авто. Бунт придушили, але проблеми, загальні для всіх українських виправних закладів – жахливі умови утримання, корупція і порушення прав ув’язнених – залишаються невирішеними. Саме це штовхає арештантів бунтувати знову і знову. EtCetera з’ясовував, чи  можна це виправити.

В ЧОМУ ПРОБЛЕМА? В принципі – в усьому. Наприклад, за даними журналістів, ту саму огидну тюремну їжу, фотографії якої недавно облетіли всю країну, їдять тільки 20-30% ув’язнених. Це люди, у яких немає взагалі ніякої можливості отримувати продукти ззовні. Всі решта живуть в тюрмах тільки за рахунок особистих накопичень і передач від родичів. Харчуватися тим, що готують на місці, – це як підписати собі ще один вирок.

І це лише мала частина величезного тіньового бізнесу: розпилювання виділеного на ув’язнених бюджету, тарифів на передачі, нарко- і алкотрафіка та інших статей доходу працівників пенітенціарної системи. Закритість (як фізична, так і ментальна) таких закладів лише сприяє свавіллю. Скільки б статей не виходило на цю тему і як би голосно правозахисники про це не говорили, становище ув’язнених в Україні не змінюється. А своєї головної мети – «виправити» злочинця – українська пенітенціарна система досягти не здатна, оскільки нелюдські умови і безправність можуть тільки озлобити, але не повернути на шлях істинний.

Українські в'язниці хочуть реформувати. Скільки коштує СІЗО?

РЕФОРМА НЕ РЯТУЄ. На відміну від освітньої і медичної реформи, про які чули абсолютно всі, реформа пенітенціарної служби проходить на противагу тихо. Вона стартувала в 2016 році і передбачала багато позитивних змін як у плані управління системою, так і в питаннях утримання арештантів. Заступник міністра юстиції Денис Чернишов тоді говорив, що почнуть з пенітенціарної медицини (щодо неї Україна отримала найбільше претензій від Європейського суду з прав людини) та впровадження системи пробації (альтернатив утримання під вартою). Однак Чернишов відзначив, що процес цей триватиме не один рік, оскільки, на відміну від європейських країн, в нашій пенітенціарній системі всі аспекти проблемні – від споруд ХVІІ століття (амортизація яких занадто витратна) до відсутності системи ресоціалізації звільнених. До того ж, грошей на нововведення просто немає – на підтримку життєздатності системи щорічно виділяють менше 50% від необхідного фінансування.

Тому поки що йдеться лише про підготовку нормативної бази, пілотний проект пробації для неповнолітніх, консервацію закладів з низькою заповнюваністю (так, виявляється, в’язниць в Україні більше, ніж потрібно), вивчення досвіду, зокрема норвезького, і партнерство з міжнародними організаціями в плані забезпечення ув’язнених медикаментами. На кардинальні зміни – ремонти, будівництво нових споруд і перепідготовку кадрів – грошей немає.

Українські в'язниці хочуть реформувати. Скільки коштує СІЗО?

За словами Чернишова, на будівництво СІЗО для 19 тис. осіб, які сьогодні утримуються  в них в неналежних умовах, потрібно близько 152 млн. доларів. Для держави це нереальна цифра. Вся надія на державно-приватне партнерство, але бажаючих інвестувати в ув’язнених поки що немає.

А інвестувати є куди. Наприклад, у своєрідну бартерну угоду, коли бізнесмен береться будувати пенітенціарний заклад за межами міста, а йому натомість віддають будівлю колишнього СІЗО чи колонії в межах міста.

Українські в'язниці хочуть реформувати. Скільки коштує СІЗО?

НІХТО НЕ ХОЧЕ. Є багато аргументів на користь винесення виправних закладів за межі населених пунктів. І перш за все, це безпека місцевого населення. Крім того, земля в межах міста дорога, і завжди є можливість використовувати її з вигодою для бюджету і городян. Та й вигляд населеного пункту СІЗО і колонії тільки псують, створюючи навколо себе нездорову психологічну атмосферу і «притягуючи» кримінал.

Але і аргументів «проти» не менше. По-перше, ціна питання. По-друге, порушення зв’язків ув’язнених з їх близькими. По-третє, небажання самих пенітенціаріїв перебудовувати систему, яка їх годує, з уже налагодженими каналами.

Однак головною причиною все ж залишається вартість і масштаб таких інфраструктурних проектів. «Споруди століття» взагалі Україні даються з великими труднощами і не обходяться без корупційних скандалів. А тут ще й не стадіон або школа (діти і здоров’я нації), а в’язниця (зеки, пропащі люди). Не дивно, що питання не вирішується десятиліттями.

Наприклад, на території Одеси, в безпосередній близькості від залізничного вокзалу та центру міста знаходиться відразу кілька виправних закладів. І про їх перенесення за межі міста говорять вже понад 10 років. У 2006 році навіть називали ім’я інвестора, який готовий побудувати нові споруди для утримання ув’язнених, а старі перетворити в торгово-розважальний центр і готель. Пізніше, в 2011 році, повідомлялося, що ведуться пошуки ділянок під будівництво. А в 2018 році озвучувалися плани з перенесення так званого «Тюремного замку» (місцевого СІЗО) протягом найближчих чотирьох років. Але, з огляду на багаторічні невдачі, і в цю перспективу слабо віриться. Хоча є версія, що недавній бунт ув’язнених, як і резонансне вбивство співробітниці Одеського СІЗО в 2017 році, допоможуть все-таки протиснути рішення про «винесення в’язниці за межі міста» і звільнити Одесу від триметрових парканів з колючим дротом.

Поделиться
Висловити своє враження
Love
Haha
Wow
Sad
Angry

Залишити коментар

Увійти через соціальний аккаунт
опитування

Найважливіше — в одному листі. Новини, реформи, аналітика — коротко і по суті.

Підпишись, щоб бути в курсі.

Дізнавайся все найцікавіше першим — слідкуй за нашими новинами у соцмережах

Дякую, я вже з вами